Що не кажіть, але приємно знову потрапити в школу, коли вже призабувся терпкий крейдяний дух класних кімнат, а серце давно не зривається від звуку шкільного дзвінка. І вдвічі приємніше, коли потрапляєш туди на важливе свято як почесний гість, от як я — до школи №12 міста Ірпінь, що на Київщині, на святкування 9-річчя учнівської організації «Країна Роксоланія». Ім'я вашої покірної слуги, що представляла «Україну молоду», значилося у реєстрі VIP-персон — представників іноземних дипкорпусів в Україні. Уважні читачі газети повинні пам'ятати про цю, вже згадувану нами, «школу лінгвістики», де вивчають рекордну кількість мов — 17, тому обов'язково серед запрошених мали бути дипломати тих країн, чиї мови викладаються у школі. А це — Хорватія і Сербія, Польща і Білорусь, Греція. Не менш очікуваними були учні гімназії з Рогатина (рідного міста Насті Лісовської), що приїхали у супроводі мера Володимира Гусака, і краєзнавця, видатної людини Михайла Воробця, який протягом 17 років досліджує історію Роксолани.
«Країна Роксоланія» з'явилася на освітянській мапі України 28 листопада 1994 року. І якщо не кожна молода країна може похвалитися позитивними здобутками за такий невеличкий час свого існування, то «Роксоланію» слід мати за взірець: кілька років тому її було визнано переможцем всеукраїнського конкурсу на кращу модель учнівського самоврядування. «Країна Роксоланія» — велика, нараховує півтори тисячі учнів-громадян, тому для зручнішого управління поділяється на класи-суцвіття. Одне таке суцвіття називається «Українці молоді», і утворюють його учні 3-Д класу. Коли у святковий день я прибула до школи, у них саме відбувалася остання генеральна репетиція: «українці молоді» як учні лінгвістичної спецшколи цього року почали вивчати польську мову і про успіхи у своїх пізнаннях мали звітувати перед польським консулом, паном Станіславом Турчинським. В очікуванні неординарної події у них трохи зривалися голоси, схвильовано виблискували очі, а пальчики нервово крутили кутики курток — тобто клопоту й без мене вистачало, тому я вирішила не докучати учням і переключилася на їхню вчительку.
«Якщо чесно, то я вперше буду на святкуванні дня «Роксоланії» і хвилююся не менше за малечу, адже у програмі беруть участь двоє моїх дівчаток», — почала вводити мене в курс подій наставниця 3-Д Наталя Самійленко. У залі вже давно були «забиті» всі місця, вільними залишалися тільки крісла для гостей. Такий ажіотаж пояснювався очікуванням на з'яву «зірки» — телевізійної Роксолани Ольги Сумської. Популярна актриса ось уже який рік виконує почесні функції обличчя школи.
Пані Оля з'явилася вчасно, коли публіка, після успішного виступу танцівниці-туркені та сценки французькою мовою за мотивами казки «Ріпка», почала надто релаксувати під акомпанемент шкільної самодіяльності та декламованих віршів. Дзвінко на високих нотах заслужена Роксолана виголосила привітання, чим розбурхала добру половину глядачів, а потім разом зі своїм чоловіком Віталієм Борисюком виконала кілька пісень, бадьоро підтанцьовуючи на високих підборах. За свій внесок у святкову програму подружжя Сумська-Борисюк отримали відповідну нагороду — величезний торт із пишними кремами і бізе. І варто було зірковій парі спуститися зі сцени, як «на землі» до них почали підступати прохачі автографів та фото на пам'ять. «Ми приїжджаємо на це свято вже протягом 4-5 років, і кожного разу такий ажіотаж, — зізнався пан Віталій. — Але це приносить дітям радість». Віталій Борисюк виявився вдячним глядачем — він уважно спостерігав за виступами ірпінців: «Тому що, дивлячись на сучасне покоління, на їхні вади — наркотики, алкоголь, на нестачу уваги дорослих до дітей, просто захоплюєшся тим, що відбувається у цій школі».
А далі буде ще більше, пообіцяла директорка закладу Валентина Антоненко. Жінка лагідна, як кажуть, але водночас вимоглива, — так і має бути, адже в школі навчається її онук, п'ятикласник Артур. «Головне, що у стінах цієї школи усе робиться заради дитини, для її блага», — резюмувала директорка. Тому як би не нарікали окремі елементи, але наступного року пані Валентина збирається розширити навчальну програму з 17 до 19 мов, додавши китайську і гінді. А від себе додаємо «Країні Роксоланії» вітання з нагоди свята і бажаємо побачити її наступного року квітучою і пахучою, адже 10-річчя вже не за горами.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
