«Загроза об'єднує людей, притуплює їхнє критичне ставлення до своїх лідерів, концентрує увагу на боротьбі iз зовнішніми і внутрішніми ворогами», — такими словами відомий американський психолог Роберт Чіальдіні описав стан сучасного американського суспільства. Але цей діагноз є універсальним і як найкраще характеризує також стан російського суспільства у світлі результатів недільних парламентських виборів. Після підрахунку більше 90 відсотків голосів учора вималювалася наступна картина табору переможців: прокремлівська «Єдина Росія» зібрала 36,8 відсотка, КПРФ — 12,7, ЛДПР — 11,8, блок «Родіна» — 9 відсотків. Ліберально-демократичні «Яблуко» та Союз правих сил набрали відповідно 4,3 та 3,9 відсотка голосів, тобто не подолали 5-відсотковий бар'єр і взагалі не потрапили до парламенту. Такі результати виборів означають, що впродовж наступних чотирьох років демократи та ліберали будуть позбавлені парламентської трибуни — Росія взагалі не матиме можливості почути голос опозиції.
Ймовірно, демократію вигнали з Росії не на чотири роки, а назавжди. На наступних парламентських виборах уже діятиме семивідсотковий виборчий бар'єр проходження в Держдуму. А враховуючи той склад російського парламенту, який викристалізується після недільних виборів, окремі російські та закордонні політологи радять Явлінському, Чубайсу, Нємцову та Хакамаді вже тепер пакувати валізи та збиратися в еміграцію. В Росії настає зима, довга й холодна, люта і зла. Кремль уже отримав парламентську більшість, залишилося лише зачекати на повні результати виборів у одномандатних округах і пересвідчитися, чи отримає він також конституційну більшість, тобто 300 з 450 місць Держдуми.
Навіть якщо Кремль трохи не дотягне до магічної цифри 300, влада однак отримає можливість «розпломбувати» Конституцію Росії, бо Володимир Жириновський уже заявив, що 39 «багнетів», якими представлена в Думі його ЛДПР, приєднаються до кремлівських «єдиноросів». Путін отримує можливість перекроювати Конституцію на свої (чи свого гебістського оточення) смак і бажання. Відкриваються перспективи його перебування на президентській посаді «на прохання народу» на третій, четвертий і енний терміни. Мають намір підтримувати партію влади і націонал-шовіністи з «Родіни». Вимальовується сумна картина хмари чорного двоголового націонал-імперського вороння (у складі гебістів, бюрократів та чорносотенних націоналістів), роль опозиції якому має відігравати ослаблена вдвічі у порівнянні з попереднім скликанням Компартія. Але при цьому варто не забувати, що КПРФ сама має червоно-коричневий імперський колір і за багатьма питанням солідарна з Кремлем. Для України це означає, що наша держава перетворюється на кролика, який мешкає по сусідству з удавом.
Не відомо, чи Кремль буде очікувати до президентських виборів березня наступного року, чи радикально змінить склад уряду вже тепер. Найбільш iмовірно, що реформаторські та ліберальні сили з нього будуть виметені вже незабаром. Уже в ніч після виборів функціонери єдиноросів офіційно висунули свого лідера Бориса Гризлова кандидатом у спікери Держдуми. За таких умов голос тих кількох представників демократичних сил, які потраплять до парламенту з одномандатних округів, виявиться голосом волаючого в пустелі. Інтернет-видання Gazeta.ru назвала ситуацію, що виникла, «кінцем парламентаризму». Дума стає повністю керованим ручним органом Кремля для автоматичного узаконення всіх його рішень. Верхня палата російського парламенту — Рада федерації — давно вже перетворилася на такий «ручний» орган.
Тотальна перемога Кремля стала можливою завдяки цілковитій зневірі, апатії та цинізму виборців. Явка була низькою — у Владивостоці, Калінінграді та Санкт-Петербурзі ледве перевищила 40 відсотків. Шість відсотків виборців проголосували проти всіх. Британська «Файненшл Таймс» вчора попередила: «Успіх націоналістів може змусити пана Путіна зайняти більш жорстку лінію у зовнішній політиці». Британська «Індепендент» констатує: «Націоналісти тепер перетворюються на одну з головних політичних сил країни». «Дейлі Телеграф» робить висновок, що Путін відтепер отримує «царські повноваження» та констатує: «Росія, таким чином, після 12 років бурхливої, хоча і корумпованої демократії, фактично повертається до однопартійної системи».