Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Віктор Гонтарів — художник, який свій творчий почерк вдосконалює протягом усього життя. Причому в різних площинах образотворчого мистецтва. Відділ промислової естетики проектного інституту, навчання в художньо-промисловому училищі імені Мухіної за фахом «художник-монументаліст», станковий живопис, розпис стін будинків, майстерня історичного мистецтва на кафедрі монументального живопису — він наче боявся пропустити бодай найдрібнішу деталь із того, що зветься професією. Така наполегливість та сумлінність трансформувалася в поглиблене розуміння художником змісту сюжетів, які лягають на полотно. Загалом, головними об'єктами його творчості є людина і природа. Причому не вирвані з контексту, а такі, що мають свою історію і... свою мудрість. Остання полягає в тому, що треба прагнути гармонії навіть тоді, коли світ, змучений конфліктами, вже розучився цю гармонію відчувати. Найдовше відвідувачі виставки затримувалися біля картини «Прогулянка з музою», на якій пишнотіла дівчина наливає по вінця келих вина.
— Задум зробити таку виставку в Національному музеї з'явився ще років сім тому, — розповідає заслужений художник України, член-кореспондент Академії мистецтв Віктор Гонтарів. — Я давно готувався до цієї виставки, але через стан здоров'я — мав нещастя потрапити в автомобільну аварію — довелося перенести її аж на 2006 рік. Зараз у Національному музеї експонується 63 моїх роботи. Здебільшого це полотна останніх десяти років, найбільше з того, що я написав протягом 2000-х.
На відкритті виставки був також презентований альбом і каталог «Зоряний віз Віктора Гонтаріва», наклад якого, щоправда, зазнав суттєвих втрат ще до цієї події: студенти Віктора Гонтаріва з Харківської академії дизайну і мистецтва слідкують за мистецьким процесом, а якщо це стосується вчителя, то й поготів.
Виставка харківського художника Віктора Гонтаріва у Національному художньому музеї працюватиме до 29 жовтня.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>