Час металу настав

      Кожне місто унікальне з огляду не тільки на те, що в ньому є, а й тим, чого тут... немає! Хортиця, ДніпроГЕС — це, звісно ж, Запоріжжя; але й велелюдний обласний центр без м'ясо-молочних продуктів власного виробництва — це в Україні також лише Запоріжжя (ніби мешкає в ньому кількасот, а не 800 із лишком тисяч споживачів). Жодна інша область не виявляє такої інертності в галузі переробки продукції тваринництва.

      Запорізький м'ясокомбінат досі значиться у довідниках чи статистичній звітності. Однак до свого 90-річчя, яке колектив мав намір відзначити наступного, 2007, року, підприємство навряд чи дотягне. Тенденція симптоматична: з майже чотирьохсот раніше працюючих нині прохідна м'ясокомбінату залишилася відкритою лише для кожного десятого. Решта визнана своєрідним «баластом» і потрапила під жорстку «гільйотину» скорочення штатрозпису.

      Ще зовсім недавно, з приходом нового власника підприємства, «світло в кінці тунелю» обнадіювало. На жаль, воно блимало недовго — до травня поточного року, коли було оприлюднено рішення про рекордний «розганяй». Ініціатори скорочення мотивували своє рішення збитковістю виробництва, не реагуючи на репліки щодо успішної роботи споріднених підприємств не тільки в сусідніх областях, а й у Мелітополі. Коли ж «реформування» розпочалося з кадрових «зачисток», надто довірливий люд зрозумів, що власник не інтригує (аби, приміром, підлеглі справніше виконували роботу). Не на жарт завирували пристрасті, які профком не зміг (і не міг) пригасити.

      У пошуках варіантів «відновлення законності й права на працю» протестувальники протоптали стежку і до кабінетів держадміністрації Шевченківського району. Начальник відділу РДА Віктор Пархоменко запевняв: «Конфлікт між адміністрацією підприємства і колективом розглянув трудовий арбітраж, ми знайшли компроміс для укладення мирової угоди».

      У чому компроміс? Сторони погодилися, що наказ дирекції про звільнення чинний і немає законних підстав оскаржувати його дію. Як на мене, то доведені до відчаю і злидарювання люди «клюнули» на своєрідне відкупне нового власника: всім пообіцяли 10-відсоткову надбавку до «вихідної» підмоги. Фахівцям високої кваліфікації обіцяють роботу на Мелітопольському м'ясокомбінаті. Та не всім до вподоби перебиратися на постійне місце проживання деінде. Для багатьох — за півкроку до пенсії.

      Якщо ці «півкроку» не перевищують півтора року, інформує директор Запорізького міського центру зайнятості населення В'ячеслав Драчов, то звільнені за «скорочувальною» статтею мають право на дострокове оформлення пенсії (Шевченківський район, до речі, за кількістю «дострокових» пенсіонерів є одноосібним лідером обласного центру — «завдячуючи» ВАТ «Мотор Січ», яке останнім часом скоротило кількість працюючих на дві тисячі осіб). Екскомбінатівці цими днями суттєво поповнюють армію заслужених відпочивальників. А це додаткове і непрогнозоване фінансове навантаження на відомство пана Драчова.

      Директор Центру зайнятості акцентує: «Проблема і в тому, що різке скорочення м'ясокомбінатом обсягів виробництва призвело до закриття мережі спеціалізованих магазинів. Були запоріжці без свого молока і молочних продуктів — тепер лишаються без «домашніх» і м'ясопродуктів. Це я з прикрістю констатую не тільки як керівник, а й як споживач». Віктор Пархоменко лише додав «мінору»: від масових звільнень потерпають як люди, так і міський бюджет: «Щомісяця буде недоодержано понад 50 тисяч гривень лише податків із доходів фізичних осіб. А Шевченківський район став ще проблемнішим у сенсі працевлаштування».

      Позиція мерії? Нема проблем: Запоріжжя без м'яса, як і кількома роками раніше без молока, не залишилося. Більше того: приватний власник м'ясокомбінату, мовляв, має намір лише оновити основні фонди. Чи є такий бізнес-проект — уточнити не вдалося. Якщо це правда, то з Богом!.. Наразі ж звільнену м'ясо-молочну нішу в місті заповнено продукцією підприємств сусідніх областей — Донецької, Дніпропетровської. І поповнює запорізька гривня «чужі» бюджети!

      На запорізькому ж м'ясокомбінаті меншає роботи у різників живності, а більшає — в електрогазозварників: обладнання пускають на металобрухт. Замінять імпортним? Проблематично з огляду бодай на ту обставину, що вартість порізаних ліній та iнших агрегатiв, кажуть звільнені працівники, перевищує суму, сплачену підприємливим приватником у процесі приватизації «лежачого» підприємства. Буде «навар», то навіщо ж зайві клопоти?

      За ще однією версією, у такий спосіб потужніші виробники прибирають дрібнішого конкурента, аби той не заважав бізнесувати. Будь-які питання зайві, якщо за новим власником дійсно стоїть капітал донецький чи дніпропетровський. Зрештою, наостанок одне кортить-таки уточнити: від описаного перебігу подій потерпають споживачі Запоріжжя, місцевий бюджет, і попри все це, міська влада проблеми «впритул не бачить». Цікаво, чому.