Гутен МОРГен, Києве!

      Про те, куди людська душа потрапляє після смерті — до райського саду чи на «довічне ув'язнення» до пекла, розчиняється у безкрайньому космічному «ніщо» чи реінкарнується у баобабі в одному з наступних втілень — можна сперечатися до нестями і все одно не дійти згоди. Щодо бездиханного тіла, то його подальша доля визначається залежно від місця й обставин, за яких людина скінчила свій життєвий шлях. І всі тіла самогубців та людей, які померли насильницькою чи раптовою смертю, небіжчиків, чия особа не встановлена, а також людей, які загинули за нез'ясованих обставин, перед похованням обов'язково потрапляють до моргів судмедекспертизи. Трупи людей, які потонули у водоймі чи потрапили під КАМАЗ, згоріли на пожежі чи випали з балкона, отруїлися пігулками чи отримали кулю в серце, замерзли на вулиці чи просто лягли ввечері спати, а вранці вже не прокинулися, зберігаються у спеціальних морозильних камерах, чекаючи своєї черги на розтин. Судмедексперти з'ясовують точні причини смерті й через деякий час віддають тіло родичам чи близьким загиблого...

      Більшість із нас знає про цей нюанс життя і смерті зі стрічок про нелегку роботу американських патологоанатомів, які допомагають відважним полісменам розкривати страшні злочини. Стерильні зали, суперсучасне обладнання для розтинів, якісні камери для зберігання тіл... На жаль, київські (столичні!!!) фахівці працюють у зовсім інших умовах. Маленькі площі не задовольняють потреби мегаполіса, холодильники служби можуть зберігати лише 112 тіл, а матеріалу для досліджень щороку тільки більшає... Техніка виходить з ладу, йдуть з роботи люди, які, замість нормально працювати і виконувати свій обов'язок, абсолютно безпідставно ризикують своїм життям. За останні два роки шестеро лікарів, які працювали в цій службі, захворіли на туберкульоз...

      Кілька років тому в морзi на вулиці Петра Запорожця (лівий берег Дніпра) вийшли з ладу холодильники, і родичам померлих видавали тіла у щільних пластикових пакетах — інакше їх неможливо було б транспортувати. Про те, щоб ховати тіла у відкритій труні, й мови бути не могло, а скільки людей хотіли б побачити востаннє рідне обличчя... Потім холодильні камери поміняли, але ситуація покращилася не набагато. Медики мусили складати по два тіла на одну каталку, щоб хоч якось помістити всіх у холод, але місця для мерців усе одно катастрофічно не вистачало... І ось тепер цей самий морг опинився перед загрозою закриття — за ініціативи міської санепідемслужби. Складається враження, що працівники СЕС навіть не здогадуються, чим Києву загрожує цей крок...

      За словами начальника Київського бюро судмедекспертизи Володимира Юрченка, від самого моменту створення служба не мала власного приміщення, і всі наступні 20 років була змушена «жити у приймах», орендуючи приміщення в патологоанатомічних відділеннях міських лікарень. Ще від початку свого існування площі орендованих моргів (на яких можна було робити лише 5 тисяч розтинів на рік) не задовольняли потреби міста (у 1996 році київські судмедексперти зробили понад 6 тисяч розтинів), а з часом така невідповідність тільки збільшувалася. Торік у Києві зробили 9 200 розтинів, і, за прогнозами фахівців, ця кількість щороку буде збільшуватись на тисячу. В останні роки у столиці з'явилося багато «безгоспних» трупів — бомжів, чию особу важко встановити, та небіжчиків, чиї родичі відмовляються ховати тіла через відсутність коштів. Тому «безгосп» доводиться довгий час тримати в холодильниках, а місця там, як ви вже зрозуміли, на всіх не вистачає...

      «Морги задихаються, — бідкається Володимир Юрченко. — І без того ніде зберігати трупи, а тут ще один із моргів закривають. У випадку масштабної катастрофи, на зразок авіакатастрофи під Донецьком, місто не зможе одночасно розмістити тіла жертв. Бюро судмедекспертизи вже не раз зверталося до міста по допомогу, і в СЕС про це знали, але жодних змін ми так і не відчули. І незрозуміло, чому санепідемслужба «побачила» порушення санітарних норм у морзi тільки зараз. Це для мене загадка... Нам тепер кажуть: геть. А куди геть? Хто скаже?» У пошуках відповіді «безпритульна» служба звернулася до депутатів Київради. І — нарешті! — знайшла однодумців у розв'язанні проблеми.

      «Навіть капітальний ремонт в існуючих моргах не зможе розв'язати цієї проблеми, — стверджує голова постійної комісії Київради з питань охорони здоров'я та соціального захисту Ольга Богомолець-Шереметьєва. — Однією лише модернізацією приміщень не обійтися, треба будувати окремий морг для судмедекспертизи, який би  задовольняв потреби мегаполісу. Але знайти ділянку для такого закладу в Києві надзвичайно важко, адже морг не може розміститися поруч із житловим будинком, не має права прилягати до паркової зони чи історичної пам'ятки, морг треба будувати так, щоб його навіть не було видно з вікон будинків. І це правильні вимоги, бо ж чи хотіли б ви, щоб під вікнами вашого будинку працювала така установа? Чи ви купили б квартиру на 12-му чи 16-му поверсі новобудови, аби щодня спостерігати, як під вашими вікнами заїжджають до моргу машини? Зрозуміло, що ні. А таких ділянок у Києві, які відповідали б усім вимогам, за п'ять років пошуку бюро судмедекспертиз спромоглося знайти аж... одну! Йдеться про ділянку, яка практично прилягає до території Байкового кладовища. На жаль, швидко питання вирішити не вдасться — на тій території зараз розміщуються складські приміщеня кладовища, в яких зберігається граніт...»

      За словами Ольги Богомолець-Шереметьєвої, завтра відбудеться спільне засідання очолюваної нею комісії Київради за участi керівництва Київського бюро судмедекспертизи та адміністрації Байкового кладовища. Якщо остання зголоситься виділити частину території для будівництва нового моргу (розрахованого на 15 тисяч розтинів на рік), то комісія буде відпрацьовувати проект і просити на наступну сесію Київради закласти у бюджет фінансування цього будівництва. Якщо ж сторони не дійдуть згоди, доведеться шукати інші варіанти. А де зберігатимуть протягом усього цього часу столичні трупи, яким не вистачатиме місця в морзi на Оранжерейній, сьогодні не знає ніхто...