Потебенько—Піскун—Васильєв—Піскун: вервечка цих достойників на посаді Генерального прокурора не надто сприяла таким речам, як — даруйте за дуже тривіальне формулювання — «змiцнення законності та правопорядку» або ж «подальше перетворення України на правову державу». Натомість усі вони безнадійно застрягли у справі Гонгадзе, тож далі їхню характеристику можна навіть не продовжувати: достатньо й того, що за п'ять років ці троє персон не подужали розкрити одну кримінальну справу. Справу непросту, але цілком придатну до розкриття, складність якої, до речі, полягає головним чином у необхідності маневрувати між тими чи іншими інтересами теперішніх та колишніх високопосадовців. Та, зрештою, ці міркування — вже перегорнута сторінка, адже в листопаді минулого року Генпрокуратуру очолив Олександр Медведько — Верховна Рада більшістю голосів підтримала його кандидатуру (запропоновану Президентом) і цим поклала край претензіям Піскуна, котрий, як подейкують, усе ж не покладає сподівань відвоювати крісло керівника ГП через суди...