Провідною бібліотечною установою України є Національна бібліотека ім. Вернадського. В ній зберігається близько 13,5 млн. одиниць літератури і працює понад тисячу працівників. Будівля бібліотеки налічує 27 «наземних» і 4 підземних поверхи. У фондах бібліотеки зберігаються, зокрема, і такі рідкісні рукописи та стародруки, яких немає ніде у світі. Крім того, у жодній бібліотеці України немає такого повного газетного фонду. У бібліотеці ім. Вернадського зібрано майже всі газети з часу їх появи в Україні. Також у ній зберігається найбільша в Україні колекція зарубіжної літератури, архівний фонд НАН України, дисертаційний фонд. Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек ми попросили директора Національної бібліотеки ім. Вернадського Олексія ОНИЩЕНКА про коротке бліц-інтерв'ю.
— Олексію Семеновичу, збоку видається, що робота бібліотекаря відносно нескладна — спокійна, нешкідлива.
— Якщо комусь робота бібліотекаря «збоку» видається неважкою, то нехай прийде й подивиться, яка вона насправді. З 9.15, коли зайшов перший читач, і до 20.00, коли зачиняються двері за відвідувачами, всі мотаються, немов метеори. Зараз ще у нас відносний спокій, а коли навчання в розпалі, сесії, то це просто стовпотворіння. А ще ж і читачі бувають різні. Один мовчки працює, а інший — iз претензіями. От дай йому таку-то книжку. А якщо її немає або вона в єдиному екземплярі й не видається на абонемент? Насправді робота бібліотекаря — це велике фізичне й інтелектуальне напруження, а не лише видача книжки.
— А як зараз у вашій бібліотеці справи з надходженням нової літератури?
— Стало трохи краще, але багато організацій надсилають обов'язкові примірники з запізненням. А видавництва кажуть, що вони лише друкують, а потім — забирайте самі, як хочете.
— У бібліотеці ім. Вернадського зберігаються унікальні документи, починаючи з XI сторіччя. В якому вони стані?
— Деякі з унікальних стародруків ми і в руки боїмося зайвий раз брати — щоб не розсипалися. Зараз триває робота з переведення такої інформації на компакт-диски і мікрофільми. Проте такі диски на сьогодні мають строк зберігання лише 30 років, а нашим документам — по 500 і навіть тисячу років. Тому потрібні такі електронні носії, термін зберігання яких сягав би сотень років. І в Україні зараз уже виготовляють в експериментальному порядку в Інституті монокристалів такий диск, який може утримувати інформацію аж п'ять століть. Але потрібен замовник, щоб поставити цю продукцію на серійне виробництво. Наша бібліотека хоче стати індустрією виробництва інформаційної продукції в електронному вигляді. Адже сьогодні бібліотекар — це не просто людина, яка видала книжку і записала дату видачі в формуляр. Сучасний бібліотекар — це книгознавець, наукознавець, інтернет-консультант, програміст, систематизатор інформації... Тобто фахівець, який потребує іншого статусу і зарплати, ніж ті, що є сьогодні.
— А як ви ставитеся до пропозицій активніше впроваджувати платні послуги в бібліотеках?
— Як я ставлюся? Треба читати Закон «Про бібліотеки й бібліотечну справу». Згідно з ним, доступ до основної інформації є безплатним для всіх категорій населення. І така норма діє в усіх країнах світу.