Монiка — голова журi в Каннi-2006. (Фото РЕЙТЕР.)
Епоха екранних богинь, європейських акторок, яких обожнює світ, минула. Сучасні кінозірки якісь дрібніші, звичайніші, ніж, скажімо, такі ідоли чоловічої половини аудиторії 60-х і 70-х років, як Бріджит Бардо чи Клаудія Кардинале. Хоча ні, таки є з цього правила й приємні винятки. «Клаудією Кардинале нашого часу» можна без такого вже й великого перебільшення назвати блискуче вродливу й талановиту італійську акторку Моніку Беллуччі. Ця неймовірна жінка, якій, до речі, завтра виповнюється 42 роки, вирізняється не лише красою: вона інтелігентна, культурна, талановита і може одним поглядом поставити на коліна будь-якого чоловіка. На жаль, у нашому буденному житті такі жінки трапляються напрочуд рідко. На щастя, залишається кіно. Цього року Моніка Беллуччі доросла до голови журі Каннського фестивалю, але досі не соромиться демонструвати з екрана все найкраще, що має (а має вона все, що треба, і то яке!). Актриса наполягає, що екранна оголеність не є образою моральності, пишається своїми округлостями і почувається комфортно, коли їх демонструє. На наше чоловіче щастя.
Моніка Беллуччі народилася 30 вересня 1964 року в селі Чітта ді Кастелло, що в італійській провінції Умбрія. Після закінчення школи обрала для себе фах правника і продовжила навчання в університеті міста Перуджа. Дівчина блискучої вроди зростом 179 сантиметрів виділялася серед звичайних студентів, один з яких і порадив їй підробляти в модельному бізнесі. Так розпочалася модельна кар'єра Моніки, задля продовження якої дівчина припинила навчання на юридичному факультеті й 1988 року переїхала до однієї зі столиць європейської моди — Мілана. Її робота в агенції «Еліт модел менеджмент» була напрочуд вдалою і прибутковою: станом на 1989 рік Моніка вже була зіркою подіумів Мілана, Парижа і Нью-Йорка. Але дівчині, яка завжди прагнула відкривати нові горизонти, цього було мало. Тож у 1990-му чорнява вродливиця розпочала ще й кінокар'єру.
Акторський «запасний аеродром» є популярним серед моделей, які з огляду на специфіку професії змушені рано виходити «на пенсію». Моніка розпочала брати класи акторської майстерності, однак її акторський дебют у телефільмі пройшов непоміченим. Чого не скажеш про перевтілення в «наречену вампіра» в американській екранізації роману Брема Стокера «Дракула» (1992). Роль у французькому трилері «Квартира» (1996) принесла Белуччі зоряний статус та номінацію на найвищу французьку кінонагороду «Сезар». Але, мабуть, найбільшим акторським успіхом Моніки до цього часу залишається роль спокусливої вдови, яка змушена захищатися від плотських зазіхань та міщанського осуду мешканців провінційного консервативного італійського містечка, у фільмі 2000 року «Малена». Фільм мав 14 номінацій на найвищі світові нагороди, включно із «Золотим глобусом» та «Оскаром» за кращий закордонний фільм року на екранах США. Саме в цій стрічці найповнiше розкрився непересічний драматичний талант акторки.
А найбільш суперечливою була роль жертви жорстокого та збоченого згвалтування у фільмі «Неповоротне». Втім що стосується комерційного успіху, то його Моніці принесли ролі в американських кінохітах «Під підозрою» (2000) і в другій та третій частинах «Матриці». Попри великі гонорари за зйомки в Голлівуді, акторка впродовж останніх років надає перевагу європейському кіно, з'являється переважно в італійських та французьких стрічках. До слова, окрім рідної італійської, Белуччі вільно володіє французькою та англійською мовами.
Акторка виконала ролі кількох історичних особистостей, зокрема дружини фараона у фільмі «Йосиф» з відомого італійського телесеріалу «Біблія», Марії Магдалини в гучному фільмі Мела Гібсона «Страсті Христові», а тепер готується до ролі великої доньки італійського та індійського народів Соні Ганді. Мрією акторки є знятися в одному фільмі зі славетним американським актором Робертом Де Ніро.
Під час зйомок 1996 року у знаменитому французькому трилері «Квартира» (цей фільм мав майже одночасні прем'єри у Франції та на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість») акторка зійшлася з провідним актором Франції свого покоління Венсаном Касселем. Невдовзі кохання на екрані переросло в кохання у реальному житті. Пара побралася 1999 року, а у вересні 2004 року на світ з'явилася їхня донечка, якій дали ім'я Дева. До знайомства з Касселем Моніка тривалий час — iз 1989 по 1995 рік — була заручена з італійським актором Ніколою Фарроном.
До речі, дещо пізніше Моніка зізналася, що з першого погляду зненавиділа Венсана Касселя, а кохання прийшло вже тоді, коли познайомилася з ним ближче. «Це не було кохання з першого погляду. Якщо чесно, то зовсім навпаки. Я подумала: цей хлопець такий претензійний — за кого він себе має? — розповідає Беллуччі. — Але з часом ми пізнали одне одного. Я зрозуміла, що він не той, ким хоче здаватися. Він просто одягав маску перед публікою, як це роблять багато з нас. Він також пізніше признався мені: «Я гадав, що ти лише модель, яка прикидається акторкою. Тільки пізніше я усвідомив, що ти можеш іще й грати».
Після «Квартири» пара знялася разом ще приблизно в десяти фільмах. Спільні зйомки для Моніки і Венсана є єдиною можливістю хоч трохи побути разом, бо в інший час вони майже постійно перебувають на зйомках у різних куточках Франції чи світу порізно. Моніка дивується, що за таких умов їхній шлюб триває до цього часу (хоча, відверто кажучи, бувають у них і проблеми — десь із півроку тому подружжя ледве не розлучилося). Можливо, цьому сприяє ще й те, що для уникнення шлюбної рутини Моніка і Венсан навіть у вільний час інколи мешкають окремо: вона має свою квартиру у Лондоні, а він свою — у Парижі.
Моніка Беллуччі про...
...екранну голизну:
«Я не боюся голизни, оскільки для мене немає нічого красивішого від оголеного тіла. У фільмі «Неповоротне» я користувалася своїм тілом як об'єктом, і це чудово, коли ти можеш встановити такий тип відносин із твоїм тілом. Це частина твоєї роботи, це об'єкт з яким ти працюєш. Якщо тобі властивий такий тип свободи, ти можеш видати все найкраще як акторка».
...приємності життя:
«Коли я їм разом зі своїми друзями, то це момент найвищого блаженства, час, коли я дійсно насолоджуюся життям».
...віру:
«Я вихована на католицькій релігії, але я не католичка».
...доньку:
«Я не фамільярничаю з дітьми. Але я щоденно чомусь вчуся у своєї доньки. Мене найбільше вражає те, наскільки індивідуальною особистістю є Дева. В мініатюрі вона виглядає як спецефект».
...акторство:
«Для мене акторство — це сублімація жіночності. Акторство — це не лише слова. Холлі Хантер зовсім не розмовляє у фільмі «Піаніно» (1993), але вона отримала «Оскар» за свою роль».
...себе:
«Я почуваюся чудово і комфортно, але не тому, що я вродлива. Я знаю багатьох вродливих людей, життя яких є жахливим, і вони не почуваються комфортно з самими собою. Відчуття затишку дає не вигляд, а почуття. Я щаслива, оскільки в моєму житті було багато кохання і я маю чудову сім'ю».
«Я ніколи не була і не буду худорлявою. Після народження дитини я трохи розлінилася. Я люблю добре поїсти. І мені начхати на їхні стандарти, бо я природна».
«Я живу в Парижі, але почуваюся донькою Європи. Як європейка я прагну залишатися в Європі і робити італійські та французькі фільми, а потім з'їздити до Америки, якщо там знайдеться щось цікавеньке для мене».
«Коли я постарiшаю, то буду дивитися, швидше, на своїх дітей, ніж свої фільми. Моя кар'єра на цей момент є дуже захоплюючою для мене, але на перше місце я ставлю кохання, бо воно створює для мене внутрішній баланс».
«Як жінка я захоплююся повіями, оскільки мене не полишає думка, що вони знають чоловіків краще, ніж я. Є повії, які хочуть бути повіями. Це такі жінки, яких ніхто не підштовхує до проституції. Це просто філософія їхнього життя».
...Голлівуд:
«Я не змогла б жити там. Вони ще більше поведені на молодості та красі, ніж ми. Ось чому в Америці акторки божеволіють, коли досягають 40 років. Кіноіндустрія бажає мати лише молодих людей».
2007 — «Перестріляйте їх» (США, зйомки фільму закінчено, і він готується до випуску на екрани); «Любовний порадник» (Італія, зйомки тривають).
2006 — «Шайтан» (Італія); «Наполеон і я» (Франція); «Камінна рада» (Франція).
2005 — «Брати Грімм» (США); «Хазяїн війни» (США); «Скільки ти коштуєш?» (Франція).
2004 — «Страсті Христові» (США); «Таємні агенти» (Франція); «Вона ненавидить мене» (США).
2003 — «Пам'ятай мене» (В. Британія); «Сльози Сонця» (США); «Матриця: Перезавантаження», «Матриця: Революція» (обидва — США).
2002 — «Астерікс і Обелікс: Місія «Клеопатра» (Франція); «Неповоротне» (Велика Британія).
2001 — «Братство вовка» (Франція).
2000 — «Під підозрою» (США), «Малена» (Італія).
1999 — «Середземномор’я» (Італія).
1998 — «Компроміс» (Франція), «Ті, хто кохає» (Іспанія).
1997 — «Доберман» (Франція), «Якщо ти мене хочеш» (Італія).
1996 — «Квартира» (Франція).
1995 — «Снігова куля (Італія), «Біблія: Йосиф» (Італія, телефільм).
1992 — «Дракула» (США).
1990 — Vita coi figli (Італія», «Бандити: Любов і свобода» (Італія).
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
