Зіньківські містечкові хроніки

      Історія створення цього фільму проста й волюнтаристська. Успішний молдовський бізнесмен, пивний король Яков Тіхман написав книжку «Мотл-Шотхен» про своє рідне мiстечко Зіньків на Хмельниччині, українське за географією, але єврейське за складом населення, в якому, втім, жили і росіяни, судячи з мови, й українці, і навіть один турок. Ідилія мирного, пістрявого, взаємодоповнюючого співжиття різних народів, коли євреї їдять українські паски, а українці смакують мацу — одна з «героїнь» книжки. Потім у містечко, зобов'язане своїм раюванням тому факту, що його забули помістити на карту, приходить радянська влада у вигляді загадкового, малопримітного, але неприємного чоловіка в гімнастерці й зі шрамом на злому обличчі, і в село приходить зло. А вже коли приходять німці, приходить справжня біда. Головний герой — сват Мотл-Шотхен, що знаходить пару будь-якому «товару», і не дуже якісному, і дивному, через його долю і проходить історія містечкового Зінькова. Книжку Яков Тіхман видав, обкладинку ілюстрував своєю картиною, і сам же виступив коректором, але далі він схотів, щоб ця історія про його малу батьківщину дійшла до людей надійнішим способом і виступив продюсером фільму за своєю книгою, який назвали «Створення любові». Для картини зібрали перфектну групу: відомий молдовський режисер Валеріу Жеріге, автор фільму «Дисидент» (премія європейських фестивалів), «Передчуття» (головний приз у Костинешть і номінований у Каннах на конкурсі «Особливий погляд» в 1993 році), оператор — Анатолій Іванов, який уже кілька років живе в Америці і працював з багатьма відомими режисерами, актори Михайло Козаков, Олександр Панкратов-Чорний, Інна Бразговка(Росія), Саша Демидов у ролі Мотла(Ізраїль), Ігор Слободской, Олена Рожкова, Василь Слюсаревський (Україна) та інші. Знімали в Зінькові, куди приїхали сімейні пари-друзі Якова Тіхмана для зйомки в масовці, у картині знімався і сам автор. Відтак фільм піде в світ, як сказав Яков Тіхман на презентації в кінотеатрі «Одеса-кіно», куди тільки можна. В Україні дистрибуцією стрічки займається солідна компанія «Геміні», яка надрукувала для прокату в Україні 15 копій, очевидно, обережно прогнозуючи комерційний успіх «Створення любові». Адже в нашому відновленому, пострадянському прокаті таких фільмів у кінотеатрах точно не було. Втім голова Спілки кінематографістів Молдови Михайло Собор, назвавши цей проект амбіційним і таким, що має шанс на успіх, вважає, що фільм має показати, як повинна працювати кіноіндустрія в ринкових умовах: «Приватні інвестиції (а в фільмі немає жодної копійки з бюджету будь-якої держави. — Авт.) не дозволять покласти фільм на полицю, а зроблять прибутковим».

      Тепер про саме кіно. Його аура, серцевина вміщує й етнографічно-фольклорний, і побутово-ритуальний, й історичний аспект побутування єврейських містечок. Окремої «плюсової» відзнаки заслуговують двi речi — операторська робота Анатолія Іванова, його камера буквально всотує і видає в зал ранковий прохолодний туман, небачену зелень дерев, кручі і схили, — і роботу ізраїльського актора Саші Демидова. Мотл Шотхен у його виконанні не може не викликати симпатію і співчуття. Для українського глядача, очевидно, неприємно буде побачити, що в цьому пейзажно-портретно-натюрмортному раю портрети власне українців не є надто привабливими. Одна з фігур, яка не має особливого значення, але з'являється в кількох епізодах і називається в титрах «рум'яна жінка» — вульгарна українська бабера, зіграна Любов'ю Богдан: тілиста, груба, дурнувата. Другий епізод — непристойно антиестетичний, коли пишногруда жінка в жахливих панталонах купається в річці і кидає в панталони раки, за мить прибігає такий самий огидний чоловік і вони з дикими криками падають у воду займатися відомо чим. У картині ще є сцена погрому українцями єврейської сім'ї, фактично вона списана з сім'ї самого Якова Тіхмана, а далі порятунку цієї сім'ї молдовською селянкою. Безглуздо заперечувати той факт, що єврейські погроми в Україні були, і це ті плями, які в історії залишаться об'єктивно, як і численні факти порятунку євреїв українцями, яких згодом визнали праведниками миру. Але це питання таке тонке й делікатне, що в художньому вимірі воно має бути передано вмотивовано і переконливо, у «Створенні любові» я побачила негативну ілюстрацію, негативну характеристику не більше. Відтак залишився неприємний осад.

ДО РЕЧI

      За iнформацiєю сайту kinоkolo.ua, на 18 жовтня призначена прем'єра ще одного фільму на болючу для єврейського народу тему Голокосту — «Назви своє ім'я». Це спільний проект продюсерів Стівена Спілберга та Віктора Пінчука, знятий відомим українським документалістом Сергієм Буковським. В основі фільму відеосвідчення про Голокост, зібрані в Україні Фундацією Shoah(Фундація візуальної історії тих, хто пережив Шоа (шоа — це катастрофа з івриту)» Стівена Спілберга. Фундація Shoah зібрала вже близько 52 000 записаних на відео свідчень у 56 державах 32 мовами. Головною своєю місією сьогодні вона вважає подолання упереджень, нетерпимості і ксенофобії, а також спричинених ними страждань — через просвітницьке використання візуальних історичних свідчень фундації.

      На презентацію фільму «Назви своє ім'я», яка відбудеться 18 жовтня в Жовтневому палаці, нiби має приїхати сам Стівен Спілберг. Після урочистої прем'єри стрічка вийде в український прокат, для цього фільм, знятий на відео, перевели на 35-міліметрову кіноплівку. Прокатом картини в Україні займатиметься компанія «Інт вест дистрибушн».