Видовищно та безладно

      На початку матчу українського та грецького чемпіонів на регіональному спорткомплексі «Олімпійський» у Донецьку публіка влаштувала яскраве шоу в помаранчевих кольорах: уздовж проходів розтягнули стрічки, в руках у кожного фана були помаранчеві картонні «ручки». Утім зовнішній антураж не завжди гарантує якісне внутрішнє наповнення. Це ж стосується й гри сучасного «Шахтаря».

      Бразильська пластичність і техніка володіння м'ячем Матузалема, котрого відновили після травми, Елано та Фернандіньйо робили гру донеччан в атаці зовні видовищною. За задумом, їх мали доповнювати швидкість крайніх «рейдерів» Срни та Раца й універсальність Тимощука. Та й на вістрі атаки у Луческу ніби діяли два різноплановi форварди — фактурний Брандао та стрімкий і непоступливий Маріка. «Олімпіакос» мало що міг протиставити такому натиску господарів, крім фолів та надійної гри голкіпера. Чому ж тоді гірники змушені були двічі відігруватися у цьому дивному за нелогічністю матчі?

      Вочевидь, причини слід шукати в оманливості поверхових вражень від майстерності легіонерів «Шахтаря». Можливо, ті з них, кого запрошують у свої національні збірні, й повинні мати рівень, який відповідає найкращим зразкам Ліги чемпіонів. Але з якихось причин варяги його не демонструють у клубі. Визнані зірки свій статус одержують завдяки вмінню правильно знаходити найбільш оптимальне рішення у кожному ігровому епізоді. А саме цього і бракує донецькому «інтернаціоналу» сьогодні. Крім того, останнім часом у флангових гравців Срни та Раца зникла ефективність, усі варіанти продовження атаки у них звелися до не надто вивірених передач з розрахунку «на удачу». При цьому вони стабільно по кілька разів за матч провалюються на своєму фланзі у захисті. Прохід мініатюрного (зріст 164 см) уругвайця Кастільйо по володіннях нашого хорвата, який завершився першим голом у ворота Шуста, досі в усіх перед очима. Ще в кількох епізодах гості нас «пробачили», бо не дотягують до рівня «Роми» та «Валенсії» у плані реалізації створених можливостей. У нас же з цим питанням — суто радянський синдром. Як показник — безумовно кращий за старанністю Маріка забив свій гол лише після сьомого удару з дуже вигідної позиції.

      Що стосується бразильського креативу у «Шахтаря» в центрі поля, то його ефективність часто страждає через вперту спробу пройти через центр завдяки «стіночкам». Сучасний футбол — це набір тактик, це пресинг і командна дисципліна. На жаль, у цьому матчі з боротьби випав Елано, лише епізодично правильні продовження знаходив Фернандіньйо. Немає претензій до Матузалема, якого спеціально не випускали на поле у поєдинку з «Дніпром», готуючи до цього матчу. Мату свою справу зробив, коли забив Нікополідісу майже так, як свого часу наш Шевченко, виконуючи штрафний удар «навісом», під виглядом гольової передачі.

      Укотре доводиться висловлювати несприйняття впертої позиції Мірчі Луческу щодо Брандао. Хай би це були суб'єктивні вболівальницькі враження від некоординованості форварда, але ж факт: другий груповий матч поспіль бразилець провалює виконання своїх функцій. Цінність нападаючих такого типу — у вмінні завершувати атаку, або, простіше, — вдало підставляти ногу. Творчості від них не вимагається. Якщо останнім часом у Брандао це не виходить, чому б не спробувати Олексія Беліка (а українця цього разу навіть не включили до заявки)? А ще ж є Воробей, Агахова і Окодува. Якщо низький рівень реалізації гірниками гольових моментів почав входити у систему, як і «прохідний двір» в обороні, то потрібно намагатися щось змінити, а не просто констатувати, що рахунок мав би бути з різницею у 4-5 м'ячів на нашу користь.

      Також потрібно розібратися з голкіпером — чи не впливають на нього негативно постійні твердження наставника, що Шуст — «перший номер». Із молодими гравцями таке трапляється. У цьому матчі Богдан тричі порушував першу заповідь воротаря, відбиваючи м'яч перед собою, і двічі це призводило до голів. Не варто акцентувати увагу на тому, що в другому випадку суперник допоміг собі рукою. Сподіватися на безпомилковість судді — справа слабких. Краще дізнатися, чому про ефективність дій уругвайця Кастільйо та кіпріота Константину нашим голеадорам залишається лише мріяти.

      Нічия при явнiй перевазі над суперником, у якого проблеми в обороні, рівнозначна поразці. Тим більше що саме цим командам доведеться розігрувати третє місце в групі й путівку в Кубок УЄФА.

      І хотілося б дізнатися, що такого веселого знайшли у цій нічиїй Срна, Гюбшман та ще кілька гравців, які з посмішками та жартами залишали поле після завершення матчу? Саме через таке ставлення до відверто невдалого результату виникають сумніви, що Луческу щось може змінити за той час, що залишився до протистоянь з іспанським грандом — «Валенсією». Тим більше з консервативним ставленням румунського фахівця до визначення «основи». Якщо аналіз гри будувати на спогадах, як Левандовський влучив у поперечину і які «мертві» м'ячі витягав Нікополідіс, то серйозних висновків чекати не варто.

ТАБЛО

Ліга чемпіонів. 2-й тур.

Група D

«Шахтар» (Україна) — «Олімпіакос» (Пірей, Греція) — 2:2

      Донецьк. РСК «Олімпійський». 25 500 глядачів.

      Суддя: Ерік Брамхаар (Голландія)

      «Шахтар»: Шуст, Срна, Левандовський, Гюбшман, Рац, Тимощук, Матузалем, Фернандіньйо, Елано (Жадсон, 77), Брандао (Воробей, 76), Маріка (Агахова, 89)

      «Олімпіакос»: Нікополідіс, Столтідіс, Кастільйо, Марич, Джорджевич, Костулас, Георгатос, Константину (Оккас, 90), Пантос (Рівалдо, 85), Анатолакіс (Пацацоглу, 46), Сезар

      Попередження: Левандовський, 35; Гюбшман, 72; Тимощук, 90 — Марич, 33; Пантос, 65; Гергатос, 69

«Валенсія» (Іспанія) — «Рома» (Італія) — 2:1

      Голи: Ангуло, 13; Вілья, 29 — Тотті, 18 (пен.)

Турнірне становище:

1. «Валенсія»     2     2     0     0     6-3   6

2. «Рома»   2     1     0     1     5-2   3

3. «Олімпіакос»   2     0     1     1     4-6   1

4. «Шахтар» 2     0     1     1     2-6   1

ПІСЛЯМОВА

Мірча Луческу,

головний тренер «Шахтаря»:

      — Сьогодні була дивна гра — ми могли обіграти суперника з різницею в 4-5 м'ячів, маючи таку територіальну перевагу. На жаль, ми не реалізували всі наші моменти. До того ж ми припустилися помилок в обороні. Перед першим голом три гравці «Шахтаря» «підкочувалися» під Кастільйо замість того, щоб бігти з ним до кінця. Ще раз підкреслю, що в нас — наймолодша в Лізі команда (найстаршому Тимощуку — 27 років), тому ми у грі інколи приймаємо неправильні рішення. Суддя також припустився грубої помилки: Кастільйо забив м'яч руками, і це всі бачили. Відзначив би і момент, який не відповідає принципу «фейр плей»: коли збили Тимощука, цей же гравець догравав епізод до кінця і міг забити нам гол. Через це ситуація на полі загострилася.

      Я казав, що молодий Шуст — наше майбутнє, але відбивати так м'яча перед собою не можна.

      Моя команда грала у красивий футбол, загрожуючи супернику, мала повну перевагу (12 кутових, 20 ударів), але поки ми не вміємо спокійно реалізовувати свої шанси і дуже часто просто пробачаємо свого суперника.

Тронд Сольєд,

головний тренер «Олімпіакоса»:

      — Обидві команди мали чудові моменти. Ми двічі вели в рахунку, але припустилися помилок, що призвело до пропущених м'ячів. Я впевнений, що ми могли б створити більше моментів біля воріт «Шахтаря», якби не два голи господарів. Загалом, рахунок 2:2 мене цілком влаштовує. Я задоволений грою за новою схемою, яку ми сьогодні застосували, але все ж могли краще зіграти у нападі.