Мій телефон - 911?

В Україні повинні бути центри екстреної медичної допомоги - таке завдання поставив міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко, відкриваючи в Одесі ХІV з'їзд ортопедів-травматологів. І вже невдовзі такi центри допоможуть зменшити рівень смертності та інвалідизації українців унаслідок травм. За словами міністра, наказ про етапність надання допомоги буде першою сходинкою створення відповідної служби на кшталт американської 911: « Ви знаєте, що в нас є невідпрацьовані ситуації, коли хворих із травмами у невідкладному стані возять по різних лікувальних закладах, поки не приїдуть до якогось центру. На це витрачається багато часу, для медика є зрозумілою позиція, що перша година шоку - так званий золотий стандарт. Синхронізувавши всі рятувальні служби, ми зможемо надавати допомогу постраждалим протягом першої години після травмування. Це повинно стати нашим золотим стандартом. Тим паче що це не потребує додаткового фінансування і лежить у площині організаційно-структурних змін».

      «УМ» спробувала розібратися в тому, які саме зміни очікують на систему допомоги потерпілим iз політравмами, коли саме в Україні запрацює служба, аналогічна американській 911, у чому полягатимуть її особливості. Також ми дізналися про плани наших медиків запровадити систему «Політ заради життя», яка допомогає американцям рятувати по сто тисяч людей на рік.

Україна щороку втрачає 12-13 мільярдів гривень через травмування населення

      За роз'ясненнями журналістка «УМ» звернулася до фахівця, який має безпосереднє відношення до роботи цієї служби. Заступник генерального директора Українського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, доктор медичних наук, професор Сергій Омелянович Гур'єв почав із того, що покритикував існуючу систему допомоги пацієнтам із травмами і запропонував кілька способів виправити ситуацію:

      - Наша держава щороку втрачає 12-13 мільярдів гривень через травмування населення: через непрацездатність людей, витрати на лікування, на подальшу інвалідність. Більше від того, що є, держава не може профінансувати, тому я вважаю головною задачею упорядкувати існуюче фінансування і витрачати кошти з найбільшою ефективністю. У нас надається екстрена допомога постраждалим із травмами на 20 тисячах ліжок, а це вдвічі більше, ніж у Франції. Таку кількість треба або скоротити, або якось оптимізувати.

      - Сергію Омеляновичу, то ви вважаєте, що цієї кількості ліжок для українців забагато?

      - Забагато. Ми не зможемо утримувати в належному стані десятки і сотні дрібних відділень на 30-40 ліжок. Вони не можуть якісно надавати хворим спеціалізовану меддопомогу, і треба на це зважати. Система, яка сьогодні існує, дуже витратна. Її, звичайно, можна й надалі накачувати грошима, але кошти будуть провалюватись, як у бездонну яму. Натомість ми плануємо створити спеціальні центри, які концентруватимуть кадровий, технічний ресурс і зможуть надавати допомогу людям iз політравмою. Крім того, з наступного року зміниться порядок надання допомоги хворим із політравмами. Пацієнта не возитимуть, як тепер, з однієї лікарні до іншої в пошуках потрібного відділення - хворий відразу потрапить до багатопрофільного центру, де й отримає допомогу.

      Може, існуючі ліжка й не треба скорочувати, а сконцентрувати їх у ЦРЛ, в обласних центрах чи міжрайонних відділеннях травми. До слова, це й економічно обгрунтовано, адже лікування постраждалого iз політравмами не у відділенні політравм коштує державі утричі дорожче, ніж у профільному центрі.

      - Чому?

      - Лікарі в непрофільному закладі не мають належного досвіду, замість одного дослідження проводять п'ять, призначають неадекватно велику кількість медикаментів (з одного боку, ліків не вистачає, з іншого - їх призначають не завжди обгрунтовано). Тому створення центрів екстреної медичної допомоги і для пацієнта вигідніше, і для держави.

Кого везти до центру екстреної допомоги, визначатимуть за спеціальними стандартами

      - Нова система передбачатиме створення одного центру екстреної медичної допомоги на область?

      - Я думаю, що треба створювати систему незалежно від адміністративно-територіального устрою, щоб людину можна було відвезти до найближчого центру в найкоротший термін і не почути на порозі, що це не ваша область. Це складні фінансові, юридичні, організаційні питання, але їх треба вирішити, і ми це зробимо.

      - Ви не боїтеся, що після створення мережі центрів постане проблема відстані - найближчий центр екстреної медичної допомоги може опинитися набагато далі від місця катастрофи, ніж районна лікарня. Що медики робитимуть у такій ситуації? Навіть якщо карета «швидкої» мчатиме з усіх сил, із сільськими й районними дорогами ви нічого не зробите - медики ж не будуть заливати вибоїни асфальтом...

      - Щодо відстані я наведу вам такий простий приклад. Скажіть, якщо у вас є вибір - відвезти людину за 15 кілометрів до пересічної районної лікарні (ви й самі добре знаєте, яке там оснащення) чи за 30 кілометрів, але відразу до спеціалізованого відділення, де пацієнту зможуть найкраще допомогти і з діагностикою, і з лікуванням, - куди б ви попрямували?

      - Звичайно ж, до області.

      - Отож. А за існуючої системи людину часто госпіталізують до району, де хворому не можуть надати допомогу, потім медики викликають консультантів і втрачають дорогоцінний час або ж перевозять удруге. Зрозуміло, що це менш ефективно, ніж відразу везти туди, куди треба!

      Я наведу ще один приклад. Пам'ятаєте, місяць тому сталася автокатастрофа на Житомирській трасі, в якій загинуло і травмувалося багато людей? Від місця ДТП було близько 20 кілометрів до Боярки, а до Київської обласної лікарні звідти ж кілометрів 25. Ну будь-якій нормальній людині абсолютно ясно, що можливості цих двох лікарень просто не співставні, але потерпілих (головний лікар Київської обласної лікарні був украй обурений) відвезли, куди ближче. У результаті хворих у Боярці прокапали, а потім перевезли до Києва. Ясна річ, у більш важкому стані...

      - Створення мережі центрів, які б фактично повертали травмованих людей з того світу, - справа вельми благородна. Але ж до операційних із суперновітнім обладнанням потрапить не кожен пішохід, збитий машиною, і не кожен мотоцикліст, який не вписався в крутий поворот, - усі просто не помістяться. Водночас потрапити до рук фахівців хотів би кожен. Хто візьме на себе відповідальність вирішувати, якого пацієнта відправляти до «районки», а якого - до спеціалізованого центру?

      - Для того, щоб не виникало зайвих запитань і образ, медики послуговуватимуться стандартами, які ми зараз розробляємо. І в тих стандартах буде чітко написано: ось у таких і таких випадках хворого терміново треба госпіталізувати до того чи іншого закладу. Ну ось чого тягнути людину з відкритою черепно-мозковою травмою до ЦРЛ, де точно немає нейрохірургічного відділення? Водночас пересічний перелом можна лікувати і в районі.

Летимо заради життя

      - Я знаю, люди іноді самі привозять покалічених родичів до лікарні. Що буде, якщо сучасний центр виявиться для когось найближчим лікарняним закладом, а за стандартами цей пацієнт виявиться надто «легким» для фахівців такого рівня? Людину «завернуть» до району?

      - У жодному разі! Якщо постраждалого привезли до центру випадково, він усе одно отримає належну діагностичну й лікувальну допомогу.

      - У вас не виникає побоювання, що в такому разі центри будуть перевантажені?

      - Ясна річ, вони будуть перевантажені, тому їхня потужність відразу буде плануватися високою. Крім того, МОЗ зараз веде переговори з МНС про створення в Україні такої ж системи, яка в США за останні 10 років допомогла врятувати мільйон сто тисяч життів. В перекладі з англійської система називається «Політ для життя».

      - Яким же чином вона рятує життя?

      - За рахунок вертолітних майданчиків, збудованих при пунктах екстреної допомоги. Гелікоптер летить і забирає пацієнта або просто з місця аварії, або сідає на дах лікарні, куди госпіталізували людину. У ситуації, коли дорогою є кожна хвилина, годі сподіватися на швидкість наземного транспорту. За розрахунками американців, без цієї системи медики щороку втрачали б більше сотнi тисяч пацієнтів.

      - Коли «Політ заради життя» з'явиться в Україні?

      - Цього вам ще ніхто не зможе сказати, переговори з МНС ще не закінчилися. Що ж до синхронізацiї всіх служб та надання допомоги постраждалим протягом першої години після травмування, думаю, система буде працювати вже з наступного року.

      - А єдиний телефон на кшталт американського 911 у нас скоро запрацює?

      - Я сподіваюся, що в Києвi ми відпрацюємо це питання буквально найближчими днями. А щодо решти територій - не знаю. Якщо ви розумієтеся на системах зв'язку, то повинні знати, що створення єдиного телефону, за яким можна було б відразу викликати на місце події найближчу бригаду медиків, пожежну машину та рятувальників зі спеціальною технікою. І ви зрозумійте: коли служба запрацює по всій державі, це не означатиме, що в село на гіпертонічний криз буде виїжджати ціла рятувальна група. Йдеться про інше. От як ви думаєте, чому в нас на місці дорожньо-транспортних пригод гине так багато людей?

      - Може, невчасно «швидка» приїжджає? Медики не можуть кров зупинити?

      - Ні, не в цьому річ. Витягти не можуть. Ми здійснили велику роботу і з'ясували, що практично по всій Україні, за невеликим винятком, «швидка» доїжджає дуже добре. Але що толку з того, якщо лікар приїхав оперативно, а машина ось так «скомкана» (показує.- Авт.), чим хворого звідти витягати? Нещодавно я був на Московському мосту в Києвi, там «швидка» домчала до місця через чотири хвилини, незважаючи на затори на дорогах. А звільнити людей із металевого полону змогли тільки через півтори години - поки викликали МНСників, поки вони прибули, поки машину розрізали... І все тому, що в нас поки що немає єдиної системи, одного координаційного центру. Коли вiн з'явиться, ми будемо говорити про медицину iншого порядку.