Разом нас багато - без тепла у хатах,

      27 вересня Кабмін заслухає звіти регіонів про готовність до зими. В робочому порядку уряд неодноразово і різко висловлював низку претензій на адресу запорізької влади: борги за спожитий газ лише  накопичуються (нині регіон «мінусує» на 42,6 млн., що становить майже десять відсотків загальноукраїнського боргу перед ДК «Газ України»); водопровідні та каналізаційні мережі готові наполовину; багато невиконаного також  на котельних, яких на Запоріжжі 115.

      Особливо складна ситуація у  Василівському (тепломережі лише Дніпрорудного заборгували 3,4 млн. гривень), Вільнянському, деяких інших районах, а також у Бердянську - єдиному містечку, котельні якого вже опломбовані за кількамільйонні борги. Відтак затребувану урядом стовідсоткову готовність ЖКГ до 1 жовтня регіон, ясна річ, не забезпечить. Безвихідь? Відповідь керівники області намагалися знайти 21 вересня, влаштувавши в «білому домі» «чорний день» для керівників районних і сільських громад. А ті відбивали критику «щитами» гривневого дефіциту на фініші року. Бракує? Не потрібно було так різко підвищувати  посадові оклади, запроваджувати всiлякі надбавки, докоряли заступники «губернатора» Олександр Бережний і Геннадій Фукс, начальник облфінуправління Сергій Медвідь: «Вихід один: беріть кредити!». Те ж саме радив запоріжцям і перший заступник гендиректора «Газу України» Іван Варга під час «попереджувального візиту» до регіону.

«Кип'яток» - із жовтня

      Першою «взяла під козирок» влада обласного центру. Ініційовану запорізьким мером позачергову сесію міськради виконкомівці готували надто ретельно, аби лобіювання кредитної лінії зірвалося: «працювали» з депутатами; 18 вересня, за два дні до сесії, зібрали президію. Результат голосування виявився  прогнозованим: депутати майже одностайно дали своє добро на відкриття кредитної лінії для концерну «Міські теплові мережі». Не можна ж, мовляв, лишати місто без газу, а запоріжців - без тепла і гарячої води! Визначилися депутати і з об'єктами комунальної власності, які підуть під заставу. Суму ж концерн запросив у   банкірів ледь не рекордну для себе - 50 мільйонів.

      Але чому ж не всі депутати міськради в захваті від такого перебігу подій, вважаючи, що борги перед «Газом України» ліпше було погасити в інший спосіб? Насторожує низка обставин. Передовсім перелік заставного майна: його балансова вартість становить начебто вісімнадцять мільйонів, хоча до списку занесені (ким?) такі досить привабливі об'єкти, як, приміром, кінотеатри «Космос» та імені Довженка, будинки культури «Хортицький», «Орбіта» і «Титан» палац спорту «Юність» і навіть приміщення управління капітального будівництва... Незалежні експерти стверджують, що запропонований банкірам «пуд об'єктів» (їх у списку шістнадцять) - надто «жирний шматок комунального пирога», тобто завеликий ризик.

      У сесійній залі така засторога звучала. На що заступник міського голови Владислав Гальцов відповів заспокійливим і не вельми переконливим нагадуванням: концерн колись уже брав кредит під заставу, і майновий комплекс запорізької громади від цього не поменшав. Непереконливо? Тоді віце-мер запевнив, що оцінку заставного майна ще можна провести незалежними експертами, і цілком вірогідно, що кредитну лінію можна буде покрити меншою кількістю об'єктів. Та чи погодяться тоді банкіри долучатися до тендера (він, до речі, повинен відбутися цими днями)? Вони і так вельми непоступливі, наполягаючи на річних вісімнадцяти відсотках (мерія зголошується на чотирнадцять). За іновалютним кредитом відсоткова ставка нижча, однак цей фінансовий ризик ще більший: «Ми вже обпікалися на коливанні курсу», - нагадав Владислав Гальцов. І знову повернувся до погроз Києва залишити Запоріжжя без тепла: «Учора ми повернулися із столиці. Там мали розмову з керівництвом «УкрГаз-Енерго», нової структури. Ніяких поступок не буде: слід віддати борг і зробити передоплату за жовтень. І вже наступного дня можна буде відновити в Запоріжжі подачу гарячої води». Євген Карташов тут же поправив свого заступника: кип'яточок, мовляв, подамо лише з початком опалювального сезону, наразі це робити невигідно.

      Чи ж вигідний кредит? Той таки ж пан Гальцов визнав на сесії, що концерн-позичальник не зможе самотужки повернути банку п'ятдесят мільйонів гривень. Це без додаткових щонайменше двадцяти «лимонів» за користування кредитом упродовж заявлених трьох років. Вже з наступного року доведеться передбачати відповідний рядок у міському бюджеті. Складається враження, що кредит під заставу - заздалегідь спланована акція. Індустріальне місто з потужним фінансовим потенціалом неспроможне погасити борг у 31,1 мільйона? Центр, поза всякими сумнівами, надто багато «відсмоктує» напрацьованого запоріжцями. Але ж факт, що місто, і цим досить часто козиряв пан Карташов, вперше у своїй історії одержало бюджет, що перевищив мільярд гривень! Все розписано? Однак є постійні надходження від приватизації, лише земельні аукціони й оренда землі упродовж останніх років дали понад 200 мільйонів додаткових гривень. Щось воно не те... До того ж, люди «не з команди Карташова» прогнозують дві речі: майже нейтральну - тендер виграє наближений до мера «Індустріалбанк», а концерн частину кредиту розтринькає.

«Банкування» концерну

      З трибуни сесії ці припущення озвучила й депутат Людмила Маринюк. З документами в руках вона акцентувала увагу своїх колег на деяких фактах недбалого використання концерном «Міські теплові мережі» обігових коштів. Фінансова ситуація якщо не катастрофічна, то патова, а на підприємстві дев'ять мільйонів виділяють для підвищення зарплати (це до певної міри, з огляду на тенденції в державі, ще можна сприйняти за належне), але ще п'ять мільйонів «з'їли» соціальні заходи і чотири мільйони - незрозумілі «інші витрати». Чи не забагато?..

      Мабуть, ні. Якщо врахувати, що на банківський рахунок «Міських теплових мереж» ще не менш як п'ятдесят мільйонів  «капнуло з повітря». Це не фантазія автора чи недоброзичливців, супротивників «банкування» концерну; ця історія вже «з бородою», однак реальна, і вона аж ніяк не зайве підтверджує факт завищення комунальних тарифів. Чи не першим з підприємств ЖКГ офіційно у цьому зізнався саме запорізький концерн «Міські теплові мережі».

      До суті докопалися депутатська група «Єдність» і місцева громадська організація «Наше місто - наш дім». Керівник ГО Тамара Огородова і «настирні» депутати міськради за сприяння групи фахівців проаналізували обсяг наданих послуг співвідносно до платежів від мешканців кількох будинків, де не встановлені прилади обліку теплоносіїв. З'ясувалося, що за норми 1,5-1,8 мільйона гігакалорій концерн щорічно недодає 500 тисяч. Третину! Це не означає, що взимку в квартирах запоріжців були «дрижаки» - ні, температурний режим витримувався. Проблема в тому, що споживач сплачує кількість запланованої, а не фактично, згідно з даними концерну, витраченої теплової енергії. Надлишкова сума становить по Запоріжжю від 12 до 16 мільйонів. Щороку! Лише за 2002-2005 роки сума узаконених поборів перевищує 50 мільйонів гривень!

      У Запорізькому прес-клубі реформ нещодавно були озвучені ще пікантніші подробиці «комунального раю» для... комунальників. На констатації факту викриття депутати не зупинилися і направили матеріали до місцевих філій Контрольно-ревізійного управління і держінспекції з контролю за цінами. У депутатів були певні сумніви щобо об'єктивності перевіряючих з поважних інстанцій. Однак диво таки сталося: обидва відомства підтвердили факти солідних переплат і зобов'язали концерн повернути споживачам зазначені суми. Дирекція «Міських теплових мереж» проігнорувала припис перевіряючих і, за підсумками всіх цих років, жодної, фактично поцупленої, гривні споживачам не віддала.

Мерія раді не товариш

      Дивує не стільки Феміда, як позиція мерії, її відверті симпатії до концерну - навіть коли це шкодить пересічним запоріжцям. Адже вплинути на «Міські теплові мережі» можна було досить легко: ті ж таки тарифи затверджують не в Києві, а в «мерському» будинку, що на запорізькому проспекті Леніна! Однак Закон України «Про житлово-комунальне господарство» міська влада, очевидно, задіює в інших випадках - коли це відповідає інтересам концерну. Бо ж і в процесі утвердження нових тарифів міська влада, за великим рахунком, підіграла концерну. Причому все виглядало досить пристойно, скажу я вам: депутати спершу навіть ввели мораторій на здорожчення комунальних послуг і почали напрацьовувати програми з енергозбереження (до сорока відсотків теплононосія, приміром, планували заощадити на програмі «Теплий під'їзд» - рація, зауважу, в цьому є, позаяк жодна з 4000 «висоток» у Запоріжжі не облаштована теплоізоляційними вхідними дверима чи склопакетами. Депутати також наполягали на заміні сучаснішою ізоляції труб у системі подачі теплоносія, та з'ясувалося, що для цього місту потрібні щонайменше півтора додаткових мільярди гривень і не один рік.

      Була й інша пропозиція - затвердити тарифи на рівні 80 відсотків від економічно обгрунтованої їхньої вартості. На таку перспективу концерн зреагував миттєво: «відтяті» 20 відсотків міська рада буде нам відшкодовувати за рішенням суду! Виборці певні, що це була така собі зрежисована «гра в альтруїзм». Як і приписана, провладними ЗМІ, пану Карташову «демократична знахідка» - проведення в серпні громадських слухань із проблеми «оптимізації» тарифів. Люд, ясна річ, був проти, однак мер нагадав у сесійній залі: за встановлення планки платежів нижче собівартісного рівня послуг можна і «під суд загриміти»! Так альтруїзм мерії й остаточно сконав у лещатах інтересів концерну.

      До речі, на згаданій сесії міськради позицію «Міських теплових мереж» щодо дозволу на відкриття кредитної лінії обстоював заступник міського голови Владислав Гальцов; «так склалося», що генеральний директор концерну Ігор Лайтерман подався у відпустку. Мабуть, стовідсотково був певен, що і без нього проблемне питання пролобіюють.