Атракціон небаченої любові до Гуцульщини відбудеться завтра в Рахові, живописному містечку на Закарпатті, недалеко від географічного центру Європи. Фестиваль рок-музики і «музики світу» (world music) «Європа-Центр» пройде в «гуцульському Парижі», як називають Рахів поетичні натури Західної України, вдруге — цьому сприяють Міністерство культури і туризму та державне концертне агентство «Україна гастрольна». Організатори вважають, що вони влаштовують не тільки музично-розважальну акцію, а ще й вирішують державні проблеми збереження і актуалізації національної мистецької спадщини, залучають до міжнародних туристичних маршрутів українські об'єкти культурної спадщини, розвивають культурний туризм і єднають людей, які люблять музику.
У неділю з 11 до 17 години на кількох майданчиках просто неба відбуватимуться етно-шоу, простіше кажучи, виступи самодіяльних гуцульських колективів, розкинуться виставки місцевих майстрів, ярмарки-продажі автентичних сувенірів, а з 17-ої і до заходу сонця горян забавлятимуть столичні гості — гурти «Мандри», Файно», «Тартак», «Чорнобривці», «Гуцул Каліпсо», екс-міністр культури Оксана Білозір, Росава та інші. На фестиваль «Європа-центр» запрошено онука найсвітлішого цісаря Франца Йосифа Габсбурга, який власне і встановив 200 років тому пам'ятну відзнаку біля Рахова, що символізує центр Європи.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
