Танцюють усі!

23.09.2006
Танцюють усі!

Так виглядатиме бразильський самбодром.

      Власне, бразильський карнавал у Києві ми мали побачити ще років зо три тому. Михайло Поживанов, тодішній керівник Головного управління зовнішньоекономічних зв’язків столиці, обіцяв показати українцям це яскраве дійство: відповідна домовленість уже була з бразильським містом Сальвадор. Але справа на тому й затихла. І неважко здогадатися чому: карнавал — це досить дороге задоволення, яке потребує масштабної підготовки. Тепер таку відповідальність вирішило взяти на себе івент-агентство «Рубікон», яке має чималий досвід організації масових свят у Києвi та регіонах.

      Отже, на Бразилію, де багато «диких мавп», Київ перетвориться на початку червня наступного року. Остаточну дату карнавалу організатори ще «втрясають», адже почесним гостем дійства має стати відомий футболіст Пеле, з яким наразі тривають переговори. Маленьким Ріо-де-Жанейро стане столичний Поділ — саме тут все і відбуватиметься. Як розповіла директор агенції «Рубікон» Олена Сухачова, карнавальна хода — святкова платформа, барабанщики і численні танцюристи — розпочнеться на Поштовій площі і вулицею Сагайдачного вирушить до Контрактової. Саме тут буде збудовано самбодром — велику сцену, на якій вітатимуть трьох королів — короля футболу Пеле, бразильського короля карнавалу (його оберуть взимку наступного року) та українського (як обиратимуть нашого розпорядника святкового дійства, стане відомо незабаром).

      Загалом у дійстві візьмуть участь до двох тисяч учасників. Уже в жовтні цього року в регіонах України в школах самби розпочнуться відбіркові тури учасників карнавалу. «Кращі танцюристи братимуть участь в карнавальному дійстві і на вечірньому самбодромі на Контрактовій площі», — каже Олена Сухачова. Безпосередньо в день карнавалу тут працюватимуть студії самби — кожного бажаючого професійні танцюристи обіцяють навчити запальним латиноамериканським па за півгодини.

      Хоча до карнавалу ще рік, але підготовка до дійства в розпалі: уже відомо, як виглядатиме танцювальна сцена — самбодром. Також в активній розробці карнавальні костюми — якщо так можна назвати ці яскраві оберемки пір'я, які ледь прикривають (а часто — не прикривають зовсім) принади учасниць. Як повідомив кореспонденту «УМ» Амадор Лопес, керівник танцювальної студії «Румберус», костюми українського карнавалу будуть трішечки скромнішими, ніж у Бразилії. Мовляв, не будемо з першого разу шокувати цнотливу українську публіку відвертим вбранням.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>