Соціальне телебачення замість громадського

22.09.2006

      В середу, 20 вересня, в приміщенні Національної телекомпанії України журналістам презентували новий проект «Дорога додому». Партнерами й учасниками проекту, крім Першого національного, стали Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», громадська організація «Клуб успішних людей» та Міжнародний благодійний фонд «Проти дитячої лейкемії».

      Президент Національної телекомпанії Віталій Докаленко розповів журналістам, що поки що НТКУ не готова до створення громадського мовлення, зате брати на себе виготовлення соціальних проектів цілком спроможна:

      — Ми маємо дуже багато соціальних проектів, — сказав Віталій Докаленко. — Тому працюємо зараз у напрямi соціального телебачення. Це дуже корисна справа, хоч може й негативно позначитися на рейтингах. У напрямi громадського телебачення нам іще нема як працювати.

      Присутній на прес-конференції представник правління «Клубу успішних людей» Євген Баранов трохи розповів про свою організацію та про її плани у реалізації проекту «Україна рятує своїх дітей».

      — Чому ми називаємося «Клуб успішних людей»? Бо ми — встигаємо (в оригіналі прозвучало «успеваем». — Авт.). Близько п'ятдесяти волонтерів КУЛу  збирають гроші на ліки і на медичне обладнання. Маємо доволі амбіційні плани. Наша робота вимірюватиметься мільйонами євро. Діти більше не вмиратимуть від того, що просто забракло коштів на їхнє лікування. Адже це — сором для суспільства.

      Голова правління Фонду «Україна 3000» Олександр Максимчук запевнив, що Фонд має чіткі відпрацьовані механізми з контролю над виконанням програми. Його слова підтвердила завідувач Центром дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку УДСЛ «ОХМАТДИТ» Світлана Донська:

      — Я належу до племені лікарів, які не в пошані у журналістів. Але рівень одужання дітей у нашому Центрі — сімдесят п'ять відсотків. А це — світові стандарти. До аудиту ми готові завжди, тож нехай і журналісти з «України молодої» приходять і перевіряють нас.

      Про аудит зайшлося після того, як кореспондент «УМ» поцікавилася у режисера телепроекту «Дорога додому» Вадима Єрмоленка, наскільки відверті батьки хворих дітей перед журналістами і чи говорять вони в телекамери всю правду, чи не замовчують свої проблеми? Режисер відповів, що батьки, які зголошуються говорити «на камеру», насамперед щиро дякують лікарям. І це, як на нього, такий собі відголос минулого.

Але не таємниця, що в багатьох аналогічних українських медичних закладах ще доволі часто трапляються випадки, коли медпрацівники перепродують батькам хворих дітей «благодійні» ліки, роблять ін'єкції чи ставлять крапельниці лише за окрему оплату. Більшість батьків про ці випадки мовчать. Адже через щонайдрібніший лікарський «саботаж», через щонайменшу помсту «батькам-скандалістам» хвора дитина може поплатитися життям.

      Присутнім на презентації лікарям, звісно ж, прикро чути такі запитання від журналістів. Адже далеко не всі медики — «бездушні хапуги». Однак оплата їхньої праці й далі залишається серйозною державною проблемою. Страшно навіть уявити психічне і моральне навантаження медиків, змушених цілодобово спостерігати нелюдські страждання дітлахів, які перебувають на межі життя і смерті. Така робота потребує справжнього героїзму. А якого фахового героїзму можна чекати від медсестри, заробітна платня якої становить триста вісімдесят гривень на місяць?

      Вадим Єрмоленко розповідає, що після перших відвідин лікарень знімальна група була шокована. Дуже тяжко дивитися на хворих дітей. Але разом із тим режисер проекту переконаний, що такі «екскурсії» необхідно влаштовувати людям, надто тим, які можуть матеріально допомогти хворим. Саме тому перший фільм цього проекту творці так і назвали «Екскурсія». Єрмоленко жанрує проект як документальне кіно у форматі «розгорнутого репортажу». Прем'єру «Дороги додому» глядачі Першого національного зможуть побачити вже завтра, 23 вересня о 21.40.

      Та, відверто кажучи, мало віриться, що потенційні благодійники, щедрі тітоньки з дядечками дивитимуться на ніч та ще й по суботах, та ще й на Першому національному стрічки, які вочевидь не сприяють релаксації.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>