У Дитячому кращий Шнітке, ніж у дорослих

      Концерти з творів цього композитора не часто можна побачити на музичних афішах Києва. Але якщо пощастить, і ти, дізнавшись про концерт, вирішиш зануритись у дивний світ Шнітке, краще подумати про це заздалегідь — кількість прихильників творчості композитора може шокувати звичного до жменьки публіки у традиційних академічних зібраннях. Так і минулого тижня прем'єра «Реквієма» Альфреда Шнітке у виконанні хору, солістів та оркестру Дитячого музичного театру під орудою Анжели Масленікової зібрала дуже велику аудиторію, ставши справжньою подією музичного життя столиці.

      Альфред Шнітке — композитор з іноземним ім'ям, але російсько-радянським «минулим». Його музика стала чимось середнім між складною авангардністю ХХ століття і простою геніальністю, характерною для всіх епох. Працюючи у різних стилях і напрямах, він ніколи не створював своєї окремої музичної техніки для допомоги у сприйнятті — «... Коли ви пишите свій твір, ви будуєте цілий світ... Нехай слухач сам вирішує, що він розуміє, а що ні». І слухач, як не дивно, завжди все розуміє.

      «Реквієм» був створений Шнітке у 1975 році як музика до драми Ф. Шиллера «Дон Карлос». Серед багатьох існуючих варіантів жанру реквієма Шнітке обирає канонічний — з середньовічним латинським текстом, але... послухайте його оркестр — орган, фортепіано, ударні, електрогітара, бас-гітара... У прем'єрному виконанні чулося і співставлення епох, і особливий трагізм твору. Цей «Реквієм» у Києві вже звучав неодноразово — у виконанні капели «Думка», хору ім. Б. Лятошинського і навіть на консерваторських державних іспитах, тому слухачам було з чим порівнювати. Визнаємо: порівняння буде на користь Дитячого музичного.