У Криму завершилися зйомки чотирисерійного телевізійного фільму «Людина-амфібія» за мотивами відомого однойменного роману Олександра Бєляєва. Завдання перед російським режисером Олександром Атанесяном та виконавцями головних ролей Саїдом Дашуком-Нігматулліним і Юлею Самойленко постало справді непросте: зробити все можливе, щоб завоювати прихильність глядача, який добре пам'ятає і любить попередній радянський фільм «Людина-амфібія». У далекому 1962 році ця стрічка за участю Анастасії Вертинської (Гутіере) та Володимира Коренєва (Іхтіандр) стала безумовним лідером радянського кінопрокату — її переглянули 65,5 мільйона глядачів — фактично кожен четвертий мешканець СРСР.
Основна частина зйомок проходила на Кубі, проте знімальній групі так набридла постійна увага тамтешніх спецслужб, що довелося повертатися і скористатися досвідом попереднього фільму, який знімали у Криму в бухті Ласпі. Теперішні зйомки проходили на мальовничому узбережжі біля «Артеку», а закриті сцени — у Воронцовському палаці.
У ролі Іхтіандра ми побачимо Саїда Дашука-Нігматулліна — сина знаменитого актора і каскадера Талгата Нігматулліна, що зіграв колоритного каратиста у «Піратах ХХ століття». Чорнявого красунчика глядачі уже бачили в серіалах «Кордон. Тайговий роман» та «Інструктор». А от для нової Гутіере — першокурсниці ГІТІСа Юлії Самойленко — це дебют у кіно.
Автори фільму запевняють, що нова «Людина-амфібія» — у жодному випадку не є рімейком попередньої картини, знятої у 1961 році на Ленфільмі. Від фантастичного роману, взятого за основу, він суттєво відрізнятиметься, будуть два нові герої, яких у Бєляєва немає. І навіть кінцівка буде зовсім іншою, інтригують автори фільму. З урахуванням сучасних можливостей кінотехніки та спецефектів це взагалі буде зовсім інше видовище. Та й екзотичні краєвиди будуть набагато колоритніші. Власне, на Кубі тому й знімали, що вона як ніяка інша країна зберегла дух 50-х років, у яких за сюжетом відбувається дія фільму. Тільки на Кубі з її обшарпаними фасадами і старими автомобілями ще збереглася атмосфера цього незабутнього десятиріччя, пише сайт dozor.txf.ru.
Телеканалу «Росія», який фінансував проект, кожна серія обійшлася в 200—250 тисяч доларів. Російським глядачам показати стрічку обіцяють у березні наступного року по РТР. Українським, напевне, доведеться почекати ще довше...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
