Журналісти навіть блокували сесію міськради, щоб захистити «Львів, який ми втрачаємо». (Фото PHL.)
Львівські журналісти виступають категорично проти відновлювальних робіт, що ведуться у центрі міста. Ініціатори цих робіт називають їх «реставрацією», медійники — «вандалізмом». Кожен залишається при своїй думці, тож представники ЗМІ вдаються до перманентних протестів, перебудова триває, а отці міста продовжують своє (не?)вдале керування. Щоправда, останнє вдається не завжди — днями преса знов пікетувала мерію з вимогами припинити будівельні заходи «на честь» 750-річчя Львова. Під мерією тоді зібралося близько сотні журналістів, робота місцевих депутатів була зірвана, розповіла «УМ» наша колега з львівської філії каналу НТН Вікторія Балицька.
Традиція підганяти під вагомі події та круглі дати певні зміни в обличчі міст є давньою і цілковито «совковою»: ретуш накладається не тоді, коли цього вимагають обставини, а коли очікується приїзд цілої когорти VIP-персон. Приміром, «під «Євробачення» у Києві демонтували значну частину трамвайної колії на лівому березі Дніпра. Доцільно це чи ні — інше питання, головною в даному разі залишається мотивація: так треба зробити «до свята»... А свято — в кожного своє, і Львів 30 вересня готується відзначити 750-річчя з моменту заснування. Кажуть, у той день до галицької столиці прибуде керівництво держави на чолі з Віктором Ющенком. Отже...
Отже, «роботи в історичній частині міста здійснюють некваліфіковано і поспіхом, без плану, без необхідних дозволів і проектів, врешті-решт, без чіткої стратегії. Легендарна львівська бруківка, унікальні фонтани, фасади історичних будинків — що ще потрібно знищити?!». Це — цитата зі звернення до депутатів Львівської міськради від журналістів, які започаткували рух зі збереження Львова і назвали його «Антируїна».
«Антируїна», під вимогами котрої поставили підписи журналісти з «Львівської газети», «Високого замку», «Експресу», «Ратуші», Західної інформаційної агенції, радіо «Львівська хвиля» та інших місцевих і загальноукраїнських ЗМІ, звинувачує львівську владу у безвідповідальному ставленні до історичної спадщини та суто популістських діях. Відбувається «архітектурна катастрофа», наголошують вони, а «останньою краплею, яка змусила нас вдатися до неординарних кроків, стала псевдореставрація фонтанів на площі Ринок, яка в недалекому майбутньому загрожує їхнiм повним знищенням. Ми не хочемо, аби майбутні покоління львів'ян замість статуї Діани оглядали «жінку з веслом».
Цього, думаю, не хоче ніхто. І не лише «майбутні покоління львів'ян ». А для збереження Діаниного «божественного» вигляду, кажуть журналісти, треба зупинити «вандалізм» і покарати винних.
Такі вимоги висуває четверта влада «іншим владам». Що ж, і це ми також проходили: чисельні автографи представників ЗМІ під зверненнями до можновладців — і суцільний «ігнор» з боку останніх.
Як раніше повідомляла «УМ», реконструкція у Львові була запланована в Палаці Потоцьких, будинках на вулицях Галицькій і Краківській, у Королівському арсеналі, каплиці Боїмів. Також відновлюють оборонні мури історичного комплексу на вулиці Коперника, «Палац із брамою», комплекс пам'яток архітектури на площі Соборній, Природничий музей, Національний музей українського мистецтва, Драматичний театр імені Заньковецької, Музей етнографії, ландшафтно-архітектурний комплекс «Високий замок», історико-архітектурний комплекс «Цитадель», упорядкують музей «Личаківський цвинтар». Загалом із державного та міського бюджетів на подібні роботи буде витрачено 416 мільйонів гривень. Ще 88 мільйонів мають надійти з інших джерел фінансування.
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
