Чортова дюжина Форумів

      Львів. Середина вересня. По радіо у маршрутці кажуть, що в місто приїхали інспектори з УЄФА тестувати місцеві стадіони на придатність до чемпіонату Європи з футболу. На шкарубкій корі дерев у парку Франка скотчем приклеєні програмки Форуму видавців. З лайт-боксів заглядають у вікна машин обличчя молодих людей з домальованими червоним і зеленим вусами і бровами — це реклама 750-річчя Львова. Жахливі готелі з патріотичними назвами у центрі Львова заброньовані до єдиного номера. На вулиці Коперника затори, нові й нові машини безупинно під'їжджають до Палацу мистецтв і випльовують коробки і стоси книг, а яскраво-зелений «Запорожець»-кабріолет із щоглою з портретів видавців-близнюків облаштував тут стоянку на 4 дні. У Будинку вчених членів журі просять не класти сумки на світлі чохли стільців, а в Палаці Потоцьких публіку — не сідати на вікна і не тулитися до стін: перебування серед безцінних пам'яток архітектури, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва вимагає певних правил на «території свободи». Як із добре розігрітої пластилінової маси, із земних прикмет виформовується образ найбільшого в Україні книжкового ярмарку — Форуму видавців-2006.

      Біля столика реєстрації видають програму заходів Форуму — їх 226, а днів усього 4. І якщо навіть зекономити час на сніданки й обіди, бо в львівських кафе обслуговують непоспіхом і з гонором, то в обов'язковій програмі все одно залишається кавування. Його можна об'єднати з інтерв'ю, тоді ККД буде вищим, а можна виділити 20 хвилин чистої насолоди для себе і львівських друзів, і Форум здасться ще приємнішим явищем. Представниця найбільшого у світі книжкового ярмарку — Франкфуртського — Ірис Клозе вважає найсуттєвішою перевагою Форуму його популярність: 13-й Форум видавців у Львові, що проходив із 14 по 17 вересня, відвідало 57 тисяч людей. Не знаю, правда це чи ні, але кажуть, львів'яни насправді протягом року заощаджують гроші, щоб скупитися на книжковому ярмарку, багато людей приїздять із сусідніх містечок, із сусідніх країн, купують і підписують книжки в авторів, щоб передати рідні в Америку, Португалію, Німеччину, Австралію. Важливо, що Форум подобається письменникам — поет і видавець Іван Малкович каже, що творчим людям цікаво набратися вражень, ідей, відчуттів, образів, а Львів, як ніяке інше місто, може забезпечити весь набір емоцій. Наприклад, така емоція — в Історичному музеї проходить семінар «Межі Європи: геопоетика». На нього приходить 180 чоловік. Організатори шоковані, здається, це світовий рекорд. Втім є альтернативне пояснення: скрізь, де заявлений Юрій Андрухович, гарантований аншлаг — чи він веде вечір російського письменника Віктора Єрофєєва, чи виступає в тандемі з німцем Інго Шульце, чи презентує антологію американської поезії 1950—60-х років «День смерті пані День», перекладену власноруч, молоді фанати і фанатки пересуваються за ним з одного місця в інше, як зазомбовані. Натомість старші письменники-галичани страшенно обурюються, що ведуча церемонії відкриття Форуму, поетка і видавець Мар'яна Савка назвала Андруховича патріархом української літератури. «Патріархом Бу-Ба-Бу», — даю рятівну «валер'янку» для вух, і їм трохи легшає.

      Перший міжнародний літературний фестиваль, здається, теж на 80% пов'язаний з ім'ям Андруховича, ці письменники зі Східної Європи — його добрі знайомці різного ступеня близькості: разом засідали у Франкфурті чи в Лейпцігу, разом читали твори у Відні, відбували грантову програму. Маріус Івашкявічюс з Литви читає есей-представлення, написаний для Франкфуртського книжкового ярмарку — у 2002 році Литва була спеціальним гостем Франкфурта. Там багато власних переживань з приводу зіткнення із західним світом. Інго Шульце читає роман, в якому він, хлопчик із НДР, обожествляє Захід і все з ФРН. Юрій Андрухович читає розділи з нової своєї книги про те, як він їхав з Європи і яких зашмульганих співвітчизників зустрічав на кордоні з Україною, і яка засмальцьована батьківщина зустрічала його в приміських поїздах. Безкінечне дежа вю. Таких рефлексій всі «наїлися» ще 5—7—9 років тому, «обсмоктали» кожен буржуазний гамбургер, кожен публічний стерильний туалет з дорогими кахлями, кожен супермаркет із 1000 найменувань, читаючи, ми розділили всі психологічні, фізіологічні, сексуальні, етичні, естетичні пригоди авторів, які на диво болісно переживають знайомство зі старою Європою, з культурою розвинених цивілізацій. Я все чекала, що шок у наших письменників минеться, і вони почнуть писати історії, вигадувати сюжети не тільки про себе, але вже починаю боятися, що їхній комп'ютер завис на цій темі назавжди. А втім, відчуваю, що цей фестиваль не є показовим щодо загальної літературної ситуації в Східній Європі...

      Вітчизняні книжкові прем'єри на цьогорічному Форумі були цікавішими в науковій секції. Видавництво «Критика» презентувало монографію доктора історичних наук Ярослава Грицака «Пророк у своїй вітчизні. Франко і його спільнота (1856—1886)». Друга вагома книга в численній серії франкіани — робота Ярослави Мельник «Іван Франко і biblia apocrypha», яку журі класифікувало як «дослідницький подвиг у царині арокрифології та франкознавства». Відомий літературознавець Елеонора Соловей, яка два роки тому впорядкувала грубий двотомник Володимира Свідзинського, нині представила свою книгу «Невпізнаний гість. Доля і спадщина Володимира Свідзинського». Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» видала два томи з тритомника Івана Дзюби «З криниці літ», де зібрані його статті, есеї, передмови до книжок, критичні твори. У третьому томі буде представлений улюблений жанр Івана Дзюби — літературні портрети. На презентації Іван Михайлович розповів, що видавничий дім Дмитра Бураго готує тритомник його російськомовних публікацій — в той час, коли Дзюбу не друкували в Україні, він писав в авторитетні московські журнали «Новый мир», «Дружба народов» тощо, але ці статті загубилися в архівах, тож намір їх реанімації видається дуже актуальним. У видавництві «Україна» готується до виходу у світ том публіцистики «Україна в пошуках нової ідентичності». 75-річний академік Дзюба зараз працює над другою частиною своїх спогадів, які мають вийти у видавництві «Криниця». Коли хтось із науковців попросив Дзюбу написати роботу про Івана Франка, Іван Михайлович відповів, що ...боїться підступатися до такої велетенської постаті, от, мовляв, про Шевченка я багато передумав, перечитав, щось уже писав. Нагадаю, що у Львівському університеті Іван Дзюба прочитав лекцію «Шевченкофобія в сучасній Україні». В університеті також презентували збірку статей і інтерв'ю «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних», яку харківське видавництво «Прапор» видало накладом 50 тисяч примірників. Незабаром цю книгу мають презентувати в Могилянці, разом із новим документальним фільмом Леоніда Мужука «Чорнобильський час» за участю Ліни Костенко. До обов'язкових до прочитання наукових бестселерів слід додати книгу директора Інституту філософії НАН України Мирослава Поповича «Червоне століття» і книгу М. Крикуна «Між війною і радою. Козацтво правобережної України в другій половині XVII — на початку XVIII століття». Великий інтерес у книжкової публіки викликали дві збірки есеїстики — Костянтин Москалець «Гра триває: літературна критика та есеїстика» («Факт») і Юрій Андрухович «Диявол ховається в сирі» («Критика»).

      Художня література і особливо живі письменники, які роздавали автографи на стендах своїх видавництв, користувалися великою популярністю. До Ірен Роздобудько черга з книжками стояла з півсотні чоловік, а Марія Матіос розповіла, що три години без зупину підписувала книжки, а в останній день Форуму «Піраміда» продала 1000 примірників її перевиданої і дещо доповненої книжки «Нація. Одкровення». На презентацію книги в конференц-зал Палацу мистецтв набилося повнісінько людей, а промову письменниці розчулені читачі вітали стоячи. Олесь Ульяненко зізнався «Україні молодій», що йому набагато приємніше, коли його впізнають на вулицях Львова чи Києва, ніж компліменти від снобів-умняків. На Форумі він представляв три свої книжки. «Три роки тому була перевидана «Сталінка» і роман про маніяка «Дофін Сатани», — каже «УМ» Ульяненко. — Тепер, не збалакуючись, три видавництва видали мої найулюбленіші речі, які для мене в житті є знаковими — це «Богемна рапсодія», яка включає ще й «Зимову повість», вийшла у видавництві «Піраміда» в серії «Приватна колекція» Василя Габора, «Син тіні» у видавництві «Джура» — це про тіньову економіку, дуже жорстка річ, не для наших гламурних київських «дєвочєк», і «Знак Саваофа» в «Норі-друк» — там зачіпається релігійна тема, починаючи з содомії в Московському патріархаті, і історія Києва з 1990 року по 2000-й. Все це видавалося в «Кур'єрі Кривбасу», тому «Знак Саваофа» присвячений редактору «КК» Григорію Гусейнову, я дуже поважаю цього чоловіка і люблю». В етнографічному музеї презентували третю антологію із «Приватної колекції» Василя Габора «Дванадцятка» — текстів групи львівських літераторів 1930-х років, письменників-урбаністів.

      На цьогорічному Форумі багато значення приділяли дитячим книгам, Дитячому читанню, дитячим акціям  —«круглі столи», семінари, презентації. «УМ» запитала в директора видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», лауреата почесної бібліотечної медалі-відзнаки «Великий приятель маленьких дітей» Івана Малковича, чи почув він щось цікаве на цих семінарах. «На семінари я не ходжу — не люблю, мені нудно, — відповів Іван Антонович. — Я відвідую гарні творчі презентації. Найгеніальніша була презентація Семена Либоня. Він працює в Лондоні на ВВС, але він ще є тренером бразильського танцю сальса. На презентації він танцював цей танець, а тоді до нього підійшла Пиркало, і вони вдвох станцювали сальсу. Я думаю, що з цього моменту в українській літературі почався новий відлік: ніхто не бачив, щоб українські письменники так танцювали взагалі, і сальсу зокрема. Це закінчилося якоюсь такою поетичною оргією — все було в межах, але присутні кинулися вчитися танцювати сальсу. Стільки всього дивовижного у Львові! Мистецький фестиваль як окрема країна в Форумі. Форум позбувся ярлика суто ярмарковості, він просякнувся духом свята, це вже справді велика мистецька подія». Однією з таких незабутніх мистецьких подій, можливо, натхненних сальсою, була презентація поетичної книги «Вірші на зиму» Малковича-поета. Це одне з найбільших відкриттів — як Іван Малкович читає свої вірші! Артистично, тонко, артикулюючи гру звуків і смислів, жестикулюючи і пританцьовуючи. Якесь лагідне і світле дійство.

      Назвати всі цікаві книжки, які на різні лади представляли у Львові, неможливо. Бо треба згадати ще й інший бік львівського Форуму видавців — виробничий, бізнесовий. На бізнес-форумі видавців йшлося про те, щоб створити єдине корпоративне середовище, яке буде відстоювати інтереси українських видавців, виробити правила гри в цьому середовищі, визначитися зі стосунками і претензіями до держави. Наприклад, чи податкові пільги можуть вплинути на загальний клімат в українському книговидавництві? Президент Форуму Олександра Коваль каже, що вони погоди не зробили. А директор «Фоліо» Олександр Красовицький стверджує, що динаміка зростання виробництва і продажів його видавництва у 2005 році становила 33%, а в 2006 — 45%, і не в останню чергу тому, що вивільнені від податків гроші вони пустили в оборот. Директор видавництва «Факт» Леонід Фінкельштейн запропонував створити асоціацію видавців, які видають книжки українською мовою, тому що їхнi бізнес-інтереси відрізняються від інтересів тих, хто видає російською. Звучали пропозиції про введення квот на іноземні книжки і на запровадження обов'язкового для кожного видавництва відсотку книжок українською мовою, бо поки в Україні не вирішиться мовне питання, книговидавці не зможуть говорити про повноцінний успіх української книжки. Ще дві важливі теми поки залишилися без вирішення: як можна впровадити в торговельні мережі єдину ціну на книжку, адже не секрет, що деякі магазини ставлять націнку 100 і 140%, відповідно книжка, розрахована на один сегмент ринку, потрапляє на інший і там застрягає; і друге — чи готові на сьогодні видавці і книгорозповсюджувачі надавати чесні цифри обігів, обсягів, продажів, виробництва і так далі, щоб мати об'єктивну, а не намальовану статистику. Хоча б у якийсь незалежний громадський орган.

      Про проблеми дитячої книжки в контексті Форуму і не тільки поговоримо найближчим часом.