Мiлiтаризацiя дикої Руслани

       Традиційний обмін поцілунками — і за якусь мить вона вже була в апартаментах Віталія Шлайфера. Жага все знову побачити, знову все перелапати аж світилася в її очах! Ніяка, навіть дика, сила не могла зупинити Руслану «наковтатися» духу амазонки-переможниці! «І не зупинить, — каже пані Лижичко. — Наразі я не можу бути деінде: тут така аура!.. Я страшенно рада, що є людина, яка може мене консультувати. Коли про зброю розповідає Віталій, то вона для мене перестає бути зброєю, а стає мистецтвом! Враження фантастичні! Скоро буде й результат наших зустрічей — знято другу частину «Дикої енергії». Читали ж книжку Сергія і Марини Дяченків? Другий кліп присвячено військовій тематиці: героїня потрапляє в гори, де вона має три поєдинки з амазонками...»

      Аби зняти цей кліп, Руслана «зняла» Віталія Шлайфера, власника однієї з найбільших у Європі колекцій зброї. З Південної Африки вона прилетіла задля того, аби зі своїм однодумцем і другом хильнути келих шампанського з нагоди другої річниці створення паном Віталієм Музею історії зброї. Музею, в якому Руслана не вперше. Шлайфер шляхетно подбав про сюрпризи. Не був певен, що українка помітить нові експонати, однак до більш як двох тисяч (!) одиниць зброї додав кілька ще унікальніших — зокрема, булаву-пернач ХVI сторіччя, її ровесницю — парадну італійську рапіру з унікальним візерунчастим ефесом, кремнієву балканську рушницю, яка була на озброєнні і в запорозьких козаків... «Враження фантастичні!» — щиро мовила Руслана, силкуючись виглядати не по-жіночому грізною з красивим, але важким бірманським мечем ХIХ сторіччя в руках.

      Доктор історичних наук В'ячеслав Мурзін певен, що Музей історії зброї —одне з найпікантніших у Запоріжжі місць для відвідин. Iз цього приводу директор і власник закладу висловив певне розчарування: на жертовник колекціонування він поклав принаймні половину свого життя, а «мешканці сусіднього Дніпропетровська частіше відвідують музей, аніж мої земляки!». Бувають і політики, знаменитості. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, приміром, залишив музею свiй дар — подарунковий варiант бойового пiстолета «Форт-12», прикрашений позолотою, а автор-виконавець Ігор Губерман — запис у журналі відвідувачів: «Запоріжжя якесь трохи сонне місто, і мені дуже хочеться його розбудити!». Звучить щиро і не без смутку. У ближчих планах Віталія Шлайфера, окрім співпраці з Русланою, — виготовлення власної ексклюзивної холодної зброї (вже є кілька оригінальних клинків із дорогоцінного металу, оздоблених коштовностями), а також розширення музею за рахунок прибудови нового приміщення. Днями частину своєї колекції пан Шлайфер передасть Національному заповіднику «Хортиця»: експонатами козацької доби буде облаштовано один із куренів споруджуваного на легендарному острові історико-культурного комплексу «Запорозька Січ».