Осиківські пристрасті

      Чи не найбільшим багатством кожної держави є її земля. Якщо ж iдеться про Україну, яка з давніх-давен славиться родючістю чорноземів, то тут і поготів. За останні кілька років ціна на «чорну нерухомість» у нашій країні зросла в кілька десятків разів. Торгівля землею стала одним із найприбутковіших занять для тих, хто вчасно зрозумів, як легко і просто отримати надприбутки від українських чорноземів.

      Головна мета «бізнесменів» — перепродати в десятки разів дорожче пай, викуплений у селянина, зазвичай, за пару сотень доларів. Діяльність виправдовує себе, адже недосконале земельне законодавство практично дає можливість провертати подібні оборудки безкарно. В підсумку анонс про продаж по суті видуреної землі можна виставити в інтернеті й перепродати за великі гроші якимось підприємцям чи багатіям під забудову. Певна річ, навряд чи це вигідно селянину.

      Однак є в цій історії й інший бік — інвестор, який справді хоче займатися сільським господарством і піднімати економіку села, просто не зможе цього зробити, бо, навіть оформивши необхідні документи, за що платить чималі кошти, пройшовши складну бюрократичну тяганину й отримавши дозвіл власників паїв, може просто погоріти, так і не розпочавши задумане.

      Саме така ситуація трапилася із ПП «Осиківське», нові власники якого, ставши його інвесторами, викупили приватне підприємство у попереднього голови Івана Коцюби, взялися розпочати підприємницьку діяльність у селі Осикове Макарівського району Київської області. Спочатку вони планували, що суб'єктом господарювання виступить фермермерське господарство як юридична особа. Однак згодом з'ясувалося, що землі, на які було отримано дозволи, вже або передано в оренду, або продано. Тяганина відбувалася й під час оформлення документів фермерського господарства, що знову ж таки не дало змоги вчасно почати роботи й вилилося у нові збитки.

      Тоді «Осиківське» виступило правонаступником тамтешнього колгоспу, який приватне підприємство частково купило, взявши на себе зобов'язання розплатитися з усіма боргами й не віддавати землю колишнього колгоспу під забудову. На той час нові власники отримали у спадок від пережитків комуністичної системи господарство у вкрай занедбаному стані. Те, що залишилося від тваринницької галузі, годі було назвати тваринництвом, а деякі поля через нестачу коштів не обробляли по 7—10 років.

      До злиденного стану, на думку нових власників, господарство довів колишній голова спочатку КСП, а потім ПП «Осиківське» Іван Коцюба. Маючи усі можливості для виправлення ситуації, інвестори підприємства сподівалися не тільки зберегти, а й відродити тваринництво.

      Щоб підняти економіку села і господарства, було вирішено розпочати підприємницьку діяльність із вирощування та продажу овочевих культур. Із цими пропозиціями і планами ознайомили місцевих жителів. Тоді ж отримали згоду на оренду їхніх паїв. Про серйозність намірів нових власників свідчить і те, що восени 2004 року «Осиківське» виділило кошти для обстеження грунтів господарства, а в березні 2005 року закупило на суму 132 тисячі гривень насіння для сівби, засоби захисту рослин тощо.

      Підозри, що їм навмисне перешкоджають почати роботи на угіддях, виникли тоді, коли до селян на садиби почали приїжджати «круті» люди. Помахавши кількома купюрами американських доларів перед носами у простих людей, де добровільно, а де й погрозами, вони переконували не віддавати землю в оренду, а продати їм. І хоча деякі довірливі селяни й погоджувалися просто в коридорних умовах поставити власний підпис під згодою на продаж, власники ПП «Осиківське» небезпідставно заявляють, що такі дії грубо порушували закон.

      Врешті-решт, на порушенні чинного законодавства вдалося спіймати і колишнього голову колективного господарства Івана Коцюбу. Саме він, стверджують нові господарі, які, до слова, після викупу КСП навіть не звільнили його, хоча мали на те повне право, потай знайшов нових інвесторів і, очевидно, маючи якийсь стимул, сприяв видурюванню у власників державних актів на землю. Як подейкують самі селяни, пан Коцюба разом із новими інвесторами має покровителів у Київській обласній раді.

      Після листів в обласну прокуратуру протизаконне скуповування актів на деякий час припинилося. Слідчі ж нібито й визнають факти порушення земельного законодавства, однак поки що якихось кардинальних заходів не вживають. То ж, трохи отримавши по руках за незаконні оборудки із земельними паями, пан Коцюба і «компанія» перекинулися на скупку майнових сертифікатів, які селяни щойно отримали на руки. Знову ж із порушенням чинного законодавства колишній голова колгоспу робить шкоду господарству, намагаючись розірвати цілісний майновий комплекс, відірвати об'єкти, необхідні для його повноцінного сільськогосподарського функціонування, і передати їх стороннім людям.

      За свідченням очевидців, зокрема депутата Макарівської районної ради Любові Мельниченко, Коцюба переступає межі дозволеного вже не вперше. Інцидент трапився між нею і колишнім головою КСП, коли депутат, помітивши значні порушення у складанні плану-схеми паїв, не змовчала, а звинуватила Коцюбу в підробці документації. «Коли я зайшла у районну раду, Іван Коцюба підбіг до мене, почав кричати, а потім ударив кулаком в обличчя. Відповідне звернення я вже подала в правоохоронні органи», — каже Любов Ісаківна. А наприклад, у листопаді 2004 року колишній голова колгоспу продав будинок кузні-майстерні одній київській фірмі. Хоча, на думку власників «Осиківського», не мав права цього робити без скликаня зборів пайовиків та їхнього дозволу.

         Котрий рік тяганина знову не дозволяє розпочати польові роботи, а скарга на дії державних чиновників з окремих інстанцій розглядається у Києві понад два роки. ПП «Осиківське» вже понесло витрат на суму понад 150 тисяч гривень. Адже навіть не знаючи, як вирішиться конфліктна ситуація і чи буде змога нормально працювати й обробляти 600 гектарів землі, працевлаштувавши там до ста селян, ПП намагається дотримуватися законної процедури.

      Самі ж власники «Осиківського» й досі знизують плечима, не розуміючи, чому, коли вони оформили все по закону й вкладають інвестиції в українську економіку, держава не захищає їх? Складається враження, що хтось «нагорi» сприяє тим, хто надто сильно прагне перекупити селянські паї за безцінь. А тим часом на одному з сайтів торгівлі нерухомістю розміщено кілька анонсів про продаж землі у селі Осикове Макарівського району. За 1 гектар невідомі власники просять по 120 тисяч доларів.

Ярослав МЛИНОВИЙ.