Цей канал, прокладений через самісіньке серце Дунайського заповідника, попив чимало крові українським науковцям. Не один рік Національна академія наук України, екологи, іноземні експерти боролися проти його будівництва, пояснювали та аргументували: не буде від каналу «Дунай—Чорне море» жодної користі — лише шкода заповідній зоні та міжнародному іміджу України. Як у воду дивилися! Канал таки вирили, незважаючи на десятки тисяч (!) листів-звернень, протести 90 міжнародних організацій. Його дуже хотіли бачити екс-міністр транспорту Георгій Кірпа і екс-Президент Леонід Кучма. Удвох вони три роки тому хід «Дунай—Чорне море» урочисто відкрили. Однак нині канал не функціонує — програла-таки людина боротьбу з природою. Натомість є інші наслідки: на будівництво каналу витрачено майже 100 мільйонів державних гривень, Дунайському заповіднику завдано непоправних екологічних збитків, Україна різко погіршила свій міжнародний імідж. До того ж досі не заплачено грошей німецькій фірмі «Мебіус», яка вела днопоглиблювальні роботи у каналі, а тепер на Україну готується подати судовий позов. На доважок — ЮНЕСКО хоче позбавити Дунайський заповідник свого сертифікату — мовляв, Україна не виконала міжнародні зобов'язання з його збереження. Екологи кажуть: це означає, що більше українські заповідники не отримуватимуть сертифікати ЮНЕСКО, а фінансування екологічних програм міжнародними донорами суттєво скоротиться. Сорому не оберемося —такого ще не було з жодною державою! Як результат: немає ані грошей, ані каналу, ані відповідальних за його провал.