Учорашнє засідання Верховної Ради розпочалося iз вшанування пам'яті журналіста Георгія Гонгадзе хвилиною мовчання — адже сьогодні виповнюється шість років відтоді, як «перевертні» в погонах викрали його за вказівкою тодішнього вищого керівництва держави, а потім убили. Знову м'явся на трибуні черговий Генпрокурор Олександр Медведько (як i його попередники Потебенько, Піскун, Васильєв), знову під банею ВР лунали красиві заклики про «справу честі» та «лакмусовий папірець» демократичності України, знову політичні спекуляції та відверте нудьгування багатьох нардепів із числа «колишніх».
Але були й новації — дебют на трибуні Верховної Ради відомого майора Миколи Мельниченка, колишнього адвоката Лесі Гонгадзе Андрія Федура та експерта зі США Дугласа Леслі. А ще фактична нелегітимність самих слухань, бо їх, на переконання знаних правників Володимира Стретовича i Сергія Головатого, провели лише заради нових спекуляцій. I хоча спікер Олександр Мороз як ініціатор учорашнього дійства й кинув репліку, мовляв, ці думки особисті, але наприкінці, коли висловилися усі, хто хотів, у автора цих рядків також склалося враження: єдиною метою проведення слухань було «кадрове питання». Бо захиталося крісло під Генпрокурором Медведьком.
Сумна річниця — лише привід? I що робив у кабінеті Мороза до початку слухань Микола Мельниченко? Бува не узгоджував промову?