Красиво кочувати не заборониш

      Перша презентація стрічки «Кочівник» відбулася минулого року в Астані, в день народження президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який, як свідчать титри на початку фільму, був натхненником цього проекту. Не кожен президент може похвалитися таким подарунком до іменин — повноцінний високотехнологічний фільм на 30, за іншими даними, 40 млн. доларів, із виконавчим продюсером Мілошем Форманом, голлівудськими акторами і міжнародною знімальною групою. Фільм, який має розповісти всьому світу про історію очолюваного народу, прокат якого в США, Канаді й Англії взявся здійснювати один із провідних світових дистриб'юторів — компанія Miramax. Фільм, який «відкривають» і «закривають» слова Назарбаєва про гордий народ, славетну історію і звитягу казахських батирів. У Росії фільм презентували у червні цього року в кіноконцертному комплексі «Баку» — теж пафосно. У вересні він виходить у широкий прокат у Росії й Україні. Компанія «Геміні», яка завідує прокатом «Кочівника» в Україні, пропонує фільм із російським саундтреком і українськими субтитрами.

      Що ж це за історичний епос-бойовик, що мріє зрівнятися з голлівудськими блокбастерами на кшталт «Трої» чи «Олександра»? Забігаючи наперед, попереджаю: для себе я визначила його як казахську народну казку, видану в золотому окладі. У XVIII столітті в степах і пустелях Туркистану на казахів здійснювали набіги войовничі джунгари, а казахські племена ніяк не могли об'єднатися, щоб дати відсіч жорстокому і підступному ворогу. І побачив по зірках казахський мудрець, що рятівником його народу, а також його об'єднувачем має стати новонароджений син Аблай-хана. Але зірки вмів читати і шаман їхніх ворогів — джунгарського правителя Галдан-Церена, і спорядили джунгари своїх головорізів убити немовля. Але Мудрець врятував Мансура, виховав його як простого воїна, і в когорті хлопчаків-батирів були тільки двоє найсправнішими, найсміливішими і найсильнішими — ханський син і його товариш, от і виросли хлопці, як брати, а на додачу закохалися в одну дівчину. Це — зав'язка, пружина, що вистрілює, розкручуючи сюжет про смерть і сльози, і любов. Усе дуже просто і дуже епічно — великі масовки (близько 2 тисяч людей) і дива джегітовки, яскраві костюми ханів, баїв, шаманів і батирів (17 тисяч одиниць, включаючи взуття, прикраси, головні убори), відбірні коні — понад 300 голів, брязкіт зброї, 13 тисяч одиниць якої виготовили для фільму. Недарма в ході роботи над картиною на «Казахфільмі» відкрили 6 нових цехів.

      Що ще можна сказати про фільм, окрім вражаючої статистики? Почнемо з плюсів — хороша, високотехнологічна картинка: панорамні пейзажі степу, мальовничі світанки, сонячні вершники, якi скачуть уперед, до майбутнього, — оператори Улрич Стейгер (він знімав також фільми «Чорний лицар», «Годзіла», «Патріот», «День незалежності») і найкращий казахський оператор Аулбакир Сулеєв працювали бездоганно. Багаті батальні сцени — розкіш, яку можуть сьогодні собі дозволити в кіно одиниці. Хороші постановочні бої, трюки: те, що витворяють у картині киргизькі, узбецькі й казахські каскадери, — робота дуже високого класу. За позитивний хронометраж — година 45 хвилин — слід дякувати, очевидно, голлівудським і російським фахівцям, тому що патріотичні казахські режисери точно б розтягли кіно на чотири години. Словом, вправно змайстрований середній голлівудський блокбастер. Де ж мінуси? Мінус якраз і полягає в тому, що це — не більше ніж середній голлівудський блокбастер. При всіх плюсах і перевагах міжнародної команди фахівців — 250 «найманців» із 25 країн світу — ментальноказахського, питомоказахського, болючого, інтимного, національного, підсвідомого, в «Кочівнику» немає. Завдання повідомити світу, що є такий народ — казахи — виконане, але відчути, що то за народ і чим він відрізняється від орків та інших героїв фентезі, середньостатистичному глядачу Європи чи Америки навряд чи вдасться. Доставка дистриб'юторів, зроблена на інтерес до азійського кіно, від початку фальшива — це кіно не азійське, а американське. Від А до Я зроблене за голлівудськими лекалами.

      Найцікавіше, що виконавців ніяк не можна звинуватити в халтурі — боронь Боже, вони якісно «освоїли» 30—40 мільйонів доларів, чесно їх відпрацювали. Сценарій написав багато чого лауреат, багато разів заслужений академік кіно Рустам Ібрагімбеков, він же був і генеральним продюсером картини. Знімати спочатку доручили приятелеві Мілоша Формана («Політ над гніздом зозулі») американцю Івану Пассеру, на середині фільму його заміняє російський режисер Сергій Бодров і доводить картину до розуму — ви навіть не помітите стилістичної різниці двох режисерських почерків. На головні ролі запросили молодих голлівудських зірок мексиканського походження — Джейсона Скотта Лі і Марка Дакаскоса з явно не казахським обличчям. Вони дуже мужньо виглядають у запропонованих обставинах і дорогих декораціях, і доволі сексапільно, що найважливіше для історичних героїв, але навряд чи казахський, неімпортний, глядач, він же податкосплатник і головний фінансист картини, признає в цих хлопцях своїх. Але головна проблема фільму лежить все-таки поза політикою — мистецького продукту ніхто, власне, і не замовляв. Очевидно, це мало бути переконливо, зрозуміло широким масам, багато і доступно для президента Назарбаєва. Впевнена, на міжнародних самітах Нурсултан Назарбаєв  влаштовуватиме кінопокази «Кочівника» для іноземних чільників, й у кожному посольстві Казахстану за кордоном його теж використовуватимуть за призначенням — як наочний пропагандистський матеріал. Для цього він зроблений ідеально.

      ...А тепер бажано не повторити це в Україні.