Легендарні дреди, носії яких уже пістрявлять натовп у переходах та на вулицях, насправді не хитромудрий дизайнерський хід. Це не вибрик стилістів і не остання хвиля сезону. Mетодики їх «приготування» зазвичай тримають у секреті і передають у спадок, як реліквію. Рецепти знають лише представники субкультури. Та й зрештою білому не радять обзаводитися такими «випендронами», бо зачіска — це не просто прикраса...
Історія дредлоків
Корені цих «ковбасних обрізків» ростуть із Ямайського півострова, звідти, звідки «ростуть ноги» растафаріанства. «Дредлок» у перекладі означає «страшний», «жахливий», «дредом» може бути растафаріанець — носій дредів. Така зачіска — не лише символ расової приналежності чи культурне надбання, для богобоязного раста це атрибут віри і щось на зразок нитки з метушливого Вавилону(матриці) до Великого Творця. Така «стрьомна» зачіска зазвичай підкріплюється обітницею назорейства. Назореї відмовлялися від скверни і життєвих пристрастей, натомість присвячуючи себе богошуканню. За Біблією, таким міг стати вибраний. Легендарний Самсон-переможець левів теж був назореєм. До такого союзу з Богом вдався й Ісус Христос. Обрані не пили вина, не одружувалися і на знак своєї вибраності відпускали довге волосся.
Видатні «пасма богобоязних» (один із перекладів) набули популярності завдяки «Воякам Ніябінги». Ці монахи особливо засуджували язичницькі пережитки у растафаріанстві, а також боролися проти влади Старійшин.
Африканські шукачі Бога переконані, що Ісус був чорним і носив дреди. Є ще така романтична легенда, в якій сказано, що під час кінця світу Джа схопить своїх правовірних за довгі дреди і першими врятує з палаючого Вавилону.
«Ви кажете, від мене тхне, Так це ж натхнення у мене...» (процес творення дредлоків)
Ідейники переконані, що найприродніший стан волосся — коли для його презентабельності не докладаєш зайвих зусиль. Тому перш за все потрібно остаточно вирішити, чи готовий ти носити на своїй «болванці» цілий сніп «погвалтованого» волосся. Адже доведеться пройти через сім кіл пекла, доки волосся не перетвориться на переконливі пасма. По перше, рекомендовано попередити маму, тата і друзів. Надалі, після того, як перукар випустить у світ своє творіння — клієнта з готовою зачіскою, доведеться приготуватися до посиленого контакту з Всесвітом. Можливі навіть драматичні наслідки. В Києві з пістрявими світу цього розраховуються лихом. Нещодавно знайомого раста підстерегли і просто зістригли пасма дредів. До речі, єдиний спосіб позбавитися прикраси — тільки зістригти під корінь.
«Законні» носії дредів
Поспілкувавшись із тутешнім чорним представником субкультури, стало зрозуміло, що на білих «раста» київська чорна формація реагує неадекватно. І не тому, що вони — «гарячі хлопці», просто растафаріанська атрибутика на голові білого сприймається як блюзнірство. Аргумент один: це для наших просто нетипово, неприродно. Принаймні так висловився знайомий мені Уїльям. Тому «вітчизняне» волосся тутешніх модників, за їхніми стандартами, просто «не спрацює». А володарки густого здорового волосся навряд чи погодяться псувати його воском, щипцями та іншими підручними матеріалами, які зазвичай застосовують, аби досягти подібності з африканськими дредами.
Сакральним і недоторканним вважається рецепт приготування дредлоків. Його передають мало не у спадок. А ті, кому дістається така сакральщина на зберігання, охороняють свій скарб, як англійські бабусі рецепт приготування пудингу. По секрету , «між нами», в абсолютно конфіденційних умовах, ексклюзивно для тебе, ідейного, — лише так можна отримати шмат жаданої інформації. Свою частку таємниці Віллі зберіг гідно. Не сказав навіть, у якому віці «задредився». Зате посвята у друзі відбулася миттєво. Висмикнувши зі скуйовдженого волосся невеличке пасмо, він подарував його мені. «Тепер ти друг», — сказав чорний «раста», прив'язуючи подарунок до моєї сумки.
У сім'ї Віллі, яка залишилася на батьківщині, окрім нього самого, справжні дредлоки носить брат. Тамтешні панянки теж не обмежені у «гаргонізмі»: дівчина з растою — абсолютно культурний прояв. І взагалі мало кого здивує негр із дредами. Бо все це пульсує у їхній крові від народження. Подобу дредиків починають ліпити дітям у 8-річному віці. Маленькі прядива схожі на розпушені пасма густого волосся. Якщо спробувати довго скручувати снопик волося доти, доки воно не скатається у пірамідку, то щось схоже можна витворити. Таке саме прядиво носить і Віллі. «Вони личать мені. Просто в мене така фігура», — міркує «друг».
У крові чорних пульсує і відповідний ритм. Уїл — фанат творчості Тупака Шакура, який загинув у сутичці з недругами. З тих пір особу репера зведено в ранг культових. Та й важко уявити негра, який би не богоподобив рап (правильно саме з літерою «а»), хіп-хап і регі. Це при тому, що на кенгурі Віла — напис Black Sabbath — «метал» для розрядки.
Якби мені довірили втаємничений рецепт, мала б дати обітницю мовчати. Аміго фореве! Мабуть раціональніше, коли сакральне залишається недоторканним. А дреди в широких масах — це вже комерція, шоу-бізнес.
Рецепти приготування дредів
Для прикраси своєї індивідуальності досить буде полазити мережею і познімати звідти «рецепти» приготування дредів. Їх можна натворити навіть у домашніх умовах. Процес дуже тривалий, тому варто затаритися всіма записами Боба Марлі й стриманим аміго для підтримки. Тип волосся — річ, яка може не хвилювати хіба що ідейників. Тим же, хто до доктрин віровчення байдужий, доведеться примиритися хоча б з тим, що волосся треба мати кучеряве і густе. Припустима довжина — від 20 см.
Катати «ковбаски» можна лише з масного волосся. Тобто доведеться тижнів зо два не мити волосся до тих пір, поки воно не буде «стояти». Далі голова передається у руки майстра. І починається епатаж. Перукарями можуть прислужитися просто друзі, які будуть «знущатися» над вашим волоссям до повного «торчка». Для фірмових, студійних дредлоків зазвичай використовують віск, привезений з Амстердама. А Джа «радить» втирати у свої локи попіл від ганджі (маріванна по-тутешньому) — ефект ароматніший і ритуальніший. Але ж такі речі дістаються всупереч закону. Тому доведеться залишити модно-стильні забаганки та й скористатися тим, що природа послала.
Один зі смертельних рецептів доведення волосся до кондиції, а оточуючих — до спазмів викладено на багатьох інтернетівських сайтах. Власне, все найкарколомніше, що можна зробити з волоссям, це і є метод. Для «тортур» знадобиться металева щітка (як для собак), нею потрібно начісувати , дряпати, рвати тощо. В усю цю масу ще живого волосся поетапно втирається свіжий мед (з акцентом на свіжий), сироп з курячих яєць та цукру. Після втирання в кожне начесане пасмо бджолиного дару волосся перетворюється на липку ковбаску. За сценарієм, липкість «зменшується» і волосся «перетворюється на прекрасні дредлоки». Перші два тижні доведеться взагалі не мити голову, для того щоб ефект остаточно закріпився. А кондиціонувати «ковбасні обрізки» треба раз на 3-4 тижні — тим самим «воском» з яєць і меду. Крім того, тримайтеся подалі від різких запахів. Рецепторна здатність волосся підвищується, і «в голову залізти» зможе все, що завгодно.
Як виявилося в процесі зондування грунту, у перукарнях і навіть модних салонах дреди просто неможливо виготовити. Бо це ціле мистецтво — авангард, постмодернізм та ірраціоналізм, разом узяті. Творення природних локів протікає у природних умовах (Ямайка, Лисяча бухта). Власне, дреди — це найприродніший стан волосся, коли воно позбавлене цивілізованого догляду. У деяких старців-растаманів довжина пасмів чи то немитого, чи то старанно «доглянутого» волосся досягали 2-3 метрів. Товщина їхня не менш приваблива, можна одразу подумати, що дідуся занурили у діжку з гусячим паштетом і варили «до готовності». Зрештою для дред-ефекту потрібно як мінімум народитися негром. Бо такій «причі» сприяє генофонд.
