Чи слід вва­жа­ти вда­лим ре­зуль­та­том три оч­ки, які на чемпiонатi cвiту наб­ра­ла на­ша збір­на у матчах із дво­ма кра­щи­ми за рей­тин­гом ко­ман­да­ми гру­пи? Щи­ро ка­жу­чи, з ог­ля­ду на не­пе­ред­ба­чу­ва­ність жі­но­чо­го іг­ро­во­го спор­ту, це пи­тан­ня є до­сить су­пе­реч­ли­вим. Та й стиль у ко­ман­ди Ле­о­ні­да Рат­не­ра на­га­дує ка­тан­ня на гой­дал­ці. В обох зус­т­рі­чах з од­на­ко­вим ус­пі­хом ук­ра­їн­ки і ві­діг­ру­ва­ли­ся, і доз­во­ля­ли наз­дог­на­ти се­бе су­пер­ни­цям. А як­що ще до­да­ти, що ві­це-чем­пі­он­ки сві­ту 2001 ро­ку — нор­веж­ки, ли­ше у два м'ячі виг­ра­ли у ма­ло­ві­до­мої збір­ної Ту­ні­су, то пос­пі­ша­ти що­до виз­на­че­нос­ті трьох учас­ни­ків нас­туп­но­го ра­ун­ду в гру­пі «С» з міс­теч­ка Кар­ло­вац не вар­то. Про­те хо­ті­ло­ся б, аби на­да­лі сюр­п­ри­зів не бу­ло, ад­же у ви­пад­ку ви­хо­ду в нас­туп­ний ра­унд фа­во­ри­тів-нор­ве­жок, ру­му­нок і ук­ра­ї­нок на­ша ко­ман­да роз­по­чи­на­ла б дру­гий гру­по­вий тур­нір з трьо­ма оч­ка­ми.

Важ­ко зро­зу­мі­ти тих, хто по­є­ди­нок Ві­та­лія Клич­ка з Кір­ком Джон­сом, який від­бу­деть­ся 6 груд­ня у Нью-Йо­р­ку, на­зи­ває чи не най­важ­ли­ві­шим у кар'єрі на­шо­го бок­се­ра. Так, пе­ре­мо­га Ві­та­лія від­к­риє йо­му пря­мий шлях до ти­туль­но­го по­є­дин­ку з Лен­нок­сом Лью­ї­сом або тим, хто за­мі­нить бри­тан­ця у ви­пад­ку йо­го ви­хо­ду «на пен­сію». Але не тре­ба за­бу­ва­ти, скіль­ки ра­зів у на­ших віт­чиз­ня­них чем­пі­о­нів сві­ту з різ­них ви­дів спор­ту спрацьо­ву­вав ві­до­мий пси­хо­ло­гіч­ний під­хід: кра­щим у кра­ї­ні чи Єв­ро­пі ста­неш ли­ше то­ді, ко­ли на­лаш­ту­єш­ся на зван­ня пер­шо­го но­ме­ра пла­не­ти. То­му для на­шо­го бок­се­ра-про­фе­сі­о­на­ла по­є­ди­нок у ніч із су­бо­ти на не­ді­лю — ли­ше один із кро­ків до ме­ти. І хай че­рез те, що він ос­тан­ній, пев­на «важ­ли­вість» має міс­це, але, з ін­шо­го бо­ку, лю­ди­на, яка хо­че бу­ти на тро­ні, не по­вин­на за­над­то пе­ре­біль­шу­ва­ти роль од­ні­єї з ба­гатьох «ро­бо­чих» зус­т­рі­чей. Щоп­рав­да, бокс до­сить спе­ци­фіч­ний вид спор­ту, де спра­цю­ва­ти «на кла­сі» не так прос­то. Зав­ж­ди при­га­дую кла­сич­ну фра­зу вже по­кій­но­го Ві­та­лія Бен­да­лов­сь­ко­го — пер­шо­го в іс­то­рії чем­пі­о­на СРСР з Ки­є­ва: «Не від­вер­тай­ся, бо про­га­виш най­ці­ка­ві­ше». Під «най­ці­ка­ві­шим» ма­єть­ся на ува­зі но­ка­ут, одер­жав­ши який, не один бок­сер так і не зміг «під­вес­ти­ся» у кар'єрі. І то­му бій для Ві­та­лія бу­де... важ­ким. Бо кар'єра і сум­нів­ні «зас­лу­ги» йо­го ка­над­сь­ко­го су­пер­ни­ка так і спо­ну­ка­ють «від­вер­ну­ти­ся».