Співачка Ольга Крюкова, яка в цьому році значно модернізувала свій імідж і репертуар, вирішила першою відкрити шлюз святкового різдвяно-новорічного настрою. Перед нею встигли тільки універмаги і бутіки із новорічними вітринами. 14 грудня Ольга Крюкова запрошує на свій третій у житті сольник у Палац «Україна» — «Передчуття Різдва». Від початку кар'єри, пред'являючи собі і світові високі вимоги, тепер уже як досвідчена перфекціоністка Ольга готує концерт за принципами фірмового шоу, де кожне «лыко в строку». «Якщо російські співаки кажуть, що вони привозять нову програму, то це правда відсотків на 30, у «Передчутті Різдва» — 99% нового матеріалу, — розповідає співачка. — Це не набір пісень, а цілісна програма, для якої кілька творів написано спеціально». Як завжди у Ольги Крюкової, на концерті тільки живий звук і поліглотичний ухил: цього року її репертуар уже шестимовний — додалася іспанська. Музичний супровід теж змінився, оркестр «Алекс Бенд», солісткою якого Ольга залишається, цього разу замінить група «Юніті» — оркестрові аранжування в новій програмі поступилися сучаснішим, моднішим, складнішим технічно.
Тепер про команду, кожне ім'я в якій — серйозний бренд, може, не стільки в масовій свідомості, скільки в колах професіоналів. Режисер-постановник шоу «Передчуття Різдва» Василь Вовкун, саунд-продюсер концерту Сергій Круценко, художник-сценограф Олег Волосовський (він багато працював із Романом Віктюком), у своє шоу Ольга також запросила короля фламенко, найзнанішого іспанського танцівника Рікардо Кастро та француза Філіппа Ванклеса, який на минулому сольнику запав у душі всім українським жінкам. З Філіппом Ольга виконає кілька дуетів французькою, а з Рікардо «один не вокальний дует, але не скажу який», — змікшувала мою цікавість Ольга по телефону. Крім усіх цих заманух, окремої світлової партитури на кожну пісню, нових костюмів, Ольга вирішила ще й зайнятися фокусами: казка є казка. Ексклюзивні ілюзіонні номери Крюкова придбала через одного українського фокусника, який купує їх у тієї ж фірми, що й Девід Копперфільд. «Якщо вже робити шоу, то по повній програмі. Для мене орієнтирами є шоу Дженіфер Лопес, Кайлі Міноуг. Це не значить, що я буду в них щось запозичувати, тільки серйозність підходів і рівень. Взагалі-то це мій третій сольник, і кожний наступний дається важче, ніж попередній. Якщо хтось із наших артистів буде братися за шоу, я заздалегідь його заповажаю, бо знаю, як важко їх робити», — каже Ольга.
«А як же костюми?», — знаючи що це перше діло для кожної артистки, поцікавилася я. «Костюми, звичайно, всі нові. Шиються спеціально під шоу, але там і без них стільки всього буде, що я про це думаю найменше». Ось так. Значить, до передчуття Різдва нам залишилося зовсім мало, а з передчуттям радісно і приємно виглядати i саме Різдво Христове.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
