Якщо немає стола — реферат пишуть на табуретцi.
Права студентів на нормальне проживання під час навчання постійно порушують. Про це заявляє Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Студентське братство». Основні проблеми гуртожитків — їхня перенаселеність та нестача вільних місць, погані умови проживання студентів (відсутність кухонних плиток, води, таргани, поламана сантехніка та інше), а також моральний тиск, який адміністрація гуртожитків здійснює на своїх студентів.
Як розповів голова «Студентського братства» Олег Яценко, Міністерство освіти і науки практично самоусунулося від питання гуртожитків — ні грошей на ремонт існуючих, ані місця для побудови нових студентських поселень МОН навчальним закладам останнім часом не надає. Сам Станіслав Ніколаєнко під час прес-конференції, присвяченій початку навчального року, розповів, що МОН дає ВНЗ лише 40 відсотків коштів, а інші 60 відсотків навчальні заклади мають знайти самі з різних джерел фінансування. При цьому останній рік на освіту та науку виділяють значно більше коштів, ніж у попередні роки. Більше того, Міносвіти на розвиток галузі брало цього року у світового банку позику на більш ніж 80 мільйонів доларів.
За словами Яценка, Міносвіти ще у травні дало розпорядження Департаменту економіки та фінансування при цьому ж міністерстві провести інвентаризацію всіх гуртожитків державних вузів та створити програму їхнього покращення, проте це розпорядження так і не було виконане.
Протягом року в Україні МОН закрило більш як сто філій ВНЗ. Студентів перевели до базових вузів, тобто їх наплив до столиці та великих міст збільшився. А кількість місць у гуртожитках, за словами Олега Яценка, лише скорочується. Так, він розповів, що до гуртожитків передусім поселяють студентів-іноземців. Наприклад, у гуртожитку №5 Дніпропетровської медакадемії студенти-іноземці проживають по одному в кімнаті, за яку платять 80 доларів за місяць. Співвітчизників при цьому з усіх сил «ущільнюють» і навіть виставляють на вулиці.
Також переваги при наданні гуртожитка мають студенти-контрактники, і це при тому, що дуже часто це діти не з найбідніших сімей. Як повідомило нам «Студентське братство», в луганському Східноукраїнському національному університеті ім. Даля контрактників 52 відсотки від загальної кількості студентів. У цьому ж вузі кілька днів тому виставили на вулицю п'ятикурсників історичного і транспортного факультетів.
Всеукраїнський студентський моніторинговий комітет, організований «Студентським братством», уже протягом року збирає відомості про гуртожитки в усій Україні та про порушення, які там відбуваються.
Так, у Дніпропетровському гірничому університеті першокурсникам пропонували відпрацювати певну кількість годин і лише після цього селили до гуртожитку. В гуртожитку Одеського національного університету комендант примусив одного зі студентів носити важкі речі з гуртожитку... на комендантську дачу. Для того щоб поселитися в гуртожиток цього університету всеукраїнського значення, першокурсники мусили відпрацювати тиждень «трудоднів».
За словами Яценка, студентів Київського педагогічного університету імені Драгоманова «переконливо просили» написати розписки, в яких діти зобов'язувалися для «доукомплектації» гуртожитку придбати розкладачки за власні кошти. В одному з гуртожитків Дніпропетровська, який знаходиться на площі з ностальгійною назвою «Жовтнева», постійно немає ні холодної, ні гарячої води, бо вся вода йде для роботи сауни, що розташована в гуртожитку і працює на комерційних засадах.
«Студентське братство» вказує, що дуже часто адміністрація гуртожитків поселяє студентів за корупційними домовленостями, простіше кажучи, за хабар чи по знайомству, а ректори ВНЗ мають свої приватні домовленості з адміністрацією, тому й закривають на це очі.
Як ми вже писали, ректор Могилянської академії В'ячеслав Брюховецький розповів, що їхньому вузу не вистачає тисячі місць у гуртожитку. А загалом по Україні, за словами міністра освіти Станіслава Ніколаєнка, дефіцит гуртожитських місць відчуває сім тисяч студентів.
Оплата за місце проживання деяких ВНЗ різко зросла. Та з підняттям тарифів на комунальні послуги зростатиме і надалі. Проте у деяких ВНЗ гуртожитки коштують невиправдано дорого. Наприклад, вказує «Братство», в Сімферопольському медичному університеті студенти платять по 150 грн. за «койкомісце» в місяць. І це при тому, що в інших гуртожитках оплата в п'ять—сім разів менша — по 20-40 гривень за той самий термін.
Тим часом умови проживання студентів у більшості українських гуртожитків далеко не «люксові». Кімнати майже завжди перенаселені — у «двійку» селять по четверо—п'ятеро осіб, порушуючи державні норми, згідно з якими на одного студента має припадати мінімум шість квадратних метрів кімнати.
За словами Олі, студентки Київського університету ім. Шевченка, яка не побажала назвати своє прізвище, в гуртожитках їхнього університету деякі студенти молодших курсів сплять у виділених їм кімнатах на матрацах на підлозі. Спрацьовує суто технічний момент — у кімнату, розраховану на двох—трьох людей, п'ять ліжок не вміщається. На день матраци згортають і кладуть на день під ліжка тих, кому поталанило зайняти ці дефіцитні конструкції першими. «Може, в такому разі варто було б замовити двоповерхові ліжка?» — роздумує Оля.
І все ж найгірша ситуація не у столичних, а в регіональних гуртожитках, розповів Олег Яценко. За його словами, київські вузи ще якось намагаються «тримати марку», а регіональні, можливо, до цього і не прагнуть. У Дніпропетровському гуманітарному університеті, розповів Яценко, зі студентів узяли по 6400 грн. за рік навчання, пообіцяли їм гуртожитки, а 1 вересня поселили... у казарми. А як ще можна назвати приміщення, де стоять по 20 ліжок у кімнаті й при цьому в ньому немає кухонь? І за цю «красу» студенти, переважно дівчата, мають платити по 70 грн. на місяць.
Як розповіли студенти Київської художньої академії, ще минулого року їхній гуртожиток та приміщення, де проживають студенти Театрального інституту імені Карпенка-Карого, посіли перші місця у рейтингу «найгірший столичний гуртожиток». «Це навіть по телебаченню показували», — каже Олександр, студент четвертого курсу. Проте зараз художники на гуртожиток не скаржаться, адже тут закінчують ремонт, і вже стало значно затишніше. В душовій уже не дме з розбитих вікон, на вході поставили охорону. Єдине зауваження від художників — поганенька, дешева сантехніка, яка часто забивається, і хлопцям доводиться власними силами прочищати труби.
Таргани є практично в усіх гуртожитках, але вони, на думку студентів, не настільки принижують людську гідність, як безглузді правила. Так, студенти повинні здавати ключ від кімнати, коли йдуть із гуртожитку, і тому можуть щодня очікувати, що до них зайдуть перевіряти, як вони «хазяйнують». Студенти скаржаться на те, що вахтери інколи не пускають відвідувачів, які прийшли в нормальний час у тверезому стані, але чимось не сподобалися гуртожитському «швейцару». Комендант може переселяти студентів із кімнати в кімнату, не дозволяти святкувати дні народження та інші події. Псує життя молоді, а особливо закоханим, нелюдське правило — гуртожиток зачиняється після 23-ї години, і ніхто до нього потрапити вже не зможе. Також обурює студентів і те, що вони не можуть бути спокійними за свої речі, які залишаються в кімнаті, влітку, під час вступних іспитів. Адже дуже часто в кімнати, власники яких поїхали на канікули до батьків, поселяють абітурієнтів.
Як відзначив у своєму звіті Всеукраїнський студентський моніторинговий комітет, у багатьох гуртожитках водопостачання працює з великими перебоями, в деяких не відремонтовано душові та пральні кімнати. Але найбільша проблема — коли студенти не можуть приготувати собі поїсти, бо кухонних плиток або немає взагалі, або вони поламані. Не подобається студентам і те, що гуртожитки не надають їм у тимчасове користування холодильники для зберігання їжі. Зазначимо, що випадки, коли холодильники таки надають, є досить рідкісними.
«Студентське братство» пропонує Міністерству освіти передати під гуртожитки частину науково-дослідних інститутів, які зараз не працюють, та приміщення, які цим інститутам належать, але не використовуються. Тим паче що часто, за словами Яценка, ці приміщення здають комерційним установам, але за тіньовими схемами.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
