...У Литву ми потрапили не відразу. Як не пояснювали нам, де і на якому березі її шукати, — все одно блукали. Кілька хатинок на початку вулиці з ознаками життя, а далі — пустки, соснячок, березина. І якби не асфальтівка, що тягнулася вглиб, можна було б повертати назад. Геть не вірилося, що далі знову вигулькнуть зі старих садів будиночки. Але саме тут Литва й причаїлася. Ми потрапили в цей мальовничий куточок ківерцівського Полісся саме у грибний пік. У Литву та в сусідню Мощаницю доїжджають електричкою грибники не лише з Луцька, а й iз сусідньої Рівненщини. Отож у сезон тут немає спасу від чужинців із кошиками. Литовцям по гриби далеко ж ходити не треба: вийшов за поріг — і лісок уже поруч. Клади до кошика маслюки, бабки, красноголовці. Навіть важко уявити, що недавно на місці всіх цих лісків-перелісків синьо-синьо квітував льон, стелилися зеленими рядочками буряки і цвіли картопляні плантації. Втім про все по порядку...