Щось у вашого гетьмана очі не ті...

02.09.2006
Щось у вашого гетьмана очі не ті...

Фальшиві гроші підлягають знищенню.

      Відколи існують гроші, завжди існувало чимало бажаючих їх підробити. Не стала винятком й українська гривня. За 10 років її існування у правоохоронців накопичилося чимало прикладів фальшивомонетництва, а картотека гривневих «умільців» постійно поповнюється. Щоправда, в Департаменті державної служби боротьби з економічною злочинністю «УМ» зазначили, що за обсягами грошової маси рідну гривню усе ж таки підробляють значно бiльше, ніж іноземну валюту — долар чи євро. Але й тут є нюанси. Старший оперуповноважений в особливо важливих справах ДДСБЕЗу Ігор Мнішенко розповідає, що фальшиву іноземну валюту переважно ввозять із-за кордону i якість таких «доларів» та «євро» дуже висока. До того ж підробляють, як правило, 50-ти та 100-доларові купюри.

        Із гривнею все простіше — серед сучасних фальшивомонетників переважають «діти епохи комп'ютеризації» — страшокласники та студенти. Підробляюють, навпаки, дрібні купюри номіналом — 5, 10, 20  та  50 гривень. Адже «дрібноти» легше позбутися на ринку або в темний час доби, та й продавці до такого «продукту» не особливо придивляються. Найпростіший спосіб підробки — копіювання купюри через сканер або кольоровий «ксерокс», коли особливих знань не потрібно, але «найсерйозніша» юнь робить фальшивки за допомогою крапельних та лазерних принтерів, до того ж використовує  зображення з підпільних дисків. На такій «болванці» окремі «дарування» записують повне зображення справжньої гривні, з потрібною кольоровою гамою та з чималим набором елементів захисту.

       За 10 «гривневих років» правоохоронці можуть розповісти чимало цікавих випадків із життя «незаконнонароджених байстрюків» національної валюти. Показово, що нашу рідну гривню підробляють не лише в Україні, а й за кордоном. Пан Мнішенко розповів «УМ» про так званий балканський варіант. Одна з країн на Балканах  умовно є світовим лідером підробки не лише грошей, а й різного роду документів та цінних паперів — від акцизних марок до дипломів про освіту. У перші п'ять — шість років в Україну регулярно потрапляла балканська  двадцятка. Впевнено говорити про це оперативникам дають реальні факти затримання на кордоні та під час збуту кур'єрів звiдти. Саме цю купюру коричневого кольору із зображенням Івана Франка найбільше полюбили «майстри» з Балкан. Якість підробки була настільки високою, що виявити її могли лише фахівці Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС та Нацбанку. Із появою зеленої «двадцятки» з Франком  проблема зникла. Але правоохоронці не виключають, що серед «коричневих» купюр, які ще лишаються в грошообігу, можуть зустрічатися й балканські «творіння».

      Цікавий факт: iнколи гривню підробляють, використовуючи валюту інших держав. Беруть дрібні банкноти, наприклад, африканських  країн, які ідентичні гривні за розмірами, змивають зображення й за допомогою комп'ютерного обладнання перетворюють цей «тугрик» на гривню. Купюра не викликає підозр новизною й на дотик — справжній грошовий папір!

      Начальник відділу боротьби зі злочинністю у сфері ринкової інфраструктури ДДСБЕЗу Олександр Лапко розповів «УМ», що за 10 років гривню в Україні підробляли всюди. Жодного «чистого» від фальшивомонетництва регіону немає. Але беззаперечними лідерами у цьому «ремеслі» є  Одеська, Донецька та Луганська області. I не лише по гривні, а й по «баксах». З виявлених правоохоронцями за сім місяців цього року 22-х «підпільних майстерень» (комп'ютерне обладнання, кліше, різаки) переважна більшість припадає  на Донбас. Із цим регіоном пов'язане i розкриття найрезонанснiшого злочину за кількістю підроблених гривень — 50 тисяч, або 500 стогривневих купюр. У 2005 році міліція «накрила» у Донецьку цілу родину фальшивомонетників! Простий чоботар підробляв виключно «кобзарів», свої сотки виробляв комбінованим способом — як за допомогою комп'ютерної техніки, так i клiше, якi правоохоронці знайшли закопаними на городі. Високоякісні сотки на базарі збували його дружина i донька, єдиним мінусом фальшивок був занадто новий вигляд, тоді як «свіжих» стогривневих купюр Нацбанк  на той час не випускав, бо готувався до виходу «сотки» нового зразка з молодим Шевченком.

       Кримінальна відповідальність за підробляння грошей в Україні достатньо сувора — згідно зі статтею 199 КК України, за «виготовлення, зберiгання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або за збут пiдробленої нацiональної валюти України у видi банкнот чи металевої монети» можна отримати від трьох до дванадцяти років «колючки». У МВС відзначають, що протягом усього десятиріччя гривні кількість злочинів у цій сфері постійно знижується — якщо у 1996 році було зареєстровано 2816 злочинів за 199-ю статтею, то у 2005 році — вже 1436, а протягом 2006 року — 996 злочинів. Такі показники Олександр Лапко пояснює i більш тісною співпрацею МВС із НБУ, i покращенням захисту гривні (якщо у перші роки свого існування вона мала лише кiлька основних елементiв захисту, то тепер аж вісім). Міліцейська статистика гарна ще й тому, що з року в рік правоохоронці затримують на сотню-півтори більше фальшивомонетників, а за гратами грошей не підробиш.

      А взагалі, бiльше фальшивок з'являється тоді, коли Нацбанк випускає нову банкноту, бо ділки негайно використовують слабку інформованість населення. У такий час намагаються збагатитися i чимало шахраїв. Оперативники пам'ятають чимало випадків, коли на справжні гривневі купюри доклеювали нулі. Та ж нова зелена двадцятка з Франком легко перетворювалася на «нову» двохсотку! За таку спритність рук «умільці» потрапляли за грати вже не за «фальшивомонетницькою» 199-ю статею КК, а за рідною, «шахрайською» статтею 190. До речі, у підробників нині «в моді» п'ятдесятки — адже ледь не половина з усіх вилучених цього року підроблених гривневих купюр (а це майже 5400 банкнот) виявилася «грушевськими»!

      Спеціальну статистику — скільки гривень було підроблено за десятиріччя, нi в МВС, нi в Нацбанку не повiдомляють, а в експертно-кримiналiстичному центрi можуть говорити лише про «свої» дослiдженi фальшивки, та й то за запитом. Але з неофiцiйних джерел  у МВС та НБУ  «УМ» вдалося дiзнатися, що на око йдеться десь про півтора мільйона гривень. Рейтинговi  сумарнi показники фальшивого «бакса» вищi.

  • 750 свічок на іменинному пляцку Львова

    У неділю ввечері львівський вокзал як ніколи вирував емоціями. Метушаться люди з відкритими пляшками львівського пива в руках, хтось допиває шампанське просто з горла, на пероні прощаються двомовні компанії — україномовні запрошують ще приїжджати, російськомовні дякують за прекрасні гостини. Поруч пробігають, поспішаючи до свого вагона, щасливі молодята у весільному вбранні. Вони одразу після реєстрації шлюбу в Києві гайнули до Львова на весільну прогулянку. «Ми щойно з Бреговічем по п'ятдесят грам випили! Чесно!» — тішиться наречений. «А ми бачили Тимошенко... А ми натанцювалися під українські народні на площі Ринок. а ми були у «Синій пляшці»!... Ой, а там такі гарні дівчата були», — чути то від одного, то від іншого гурту від'їжджаючих додому гостей міста Лева, який на минулих вихідних відгуляв свої 750 років. >>

  • Гривнева десятка

    Рівно 10 років тому — «як діти в школу», бо в понеділок 2 вересня, — була запроваджена в обіг українська гривня. Тоді, після періоду гіперінфляційної смути, повноцінну національну валюту чекали як панацею стабілізації. Так і сталося: гривня принесла в Україну відносний грошовий спокій, водночас і гривню вберегли від ударів та потрясінь. Те введення до кас та гаманців нових незалежних грошей відбулося чітко й виважено — так, що даний приклад вдалої грошової реформи вже вивчають студенти західних університетів. >>

  • Смерть купонам. Хай живе гривня!

    У вересні українська грошова одиниця святкує перший солідний ювілей — 10 років. Кожен дорослий українець пам'ятає ці буремні часи. Однак багато чого вже забулося — часу, як-не-як, чимало пройшло. Про те, як українці сприйняли нові гроші, чого боялися і на що сподівалися, нагадує «Україна молода». >>

  • Копієчка як пам'ять

    Цікаво, що затятий нумізмат зі 40-річним стажем не обмежується показом своєї багатої у прямому і переносному сенсі експозиції для земляків чи гостей приморського міста. Про його приватний музей, до речі, створений на рік раніше від відомчої колекції при Національному банку України, і, відповідно, історію національної грошової одиниці відтепер знають у 60 країнах світу. Статистика проста — Олександр Романович підрахував кількість відвідувань за три роки тримовного сайту музею (www.museum-of-money.org). Для «УМ» він уточнив: найбільший інтерес проявляють до його експозиції (а у нього зібрано практично все, що слугувало і слугує грішми на теренах сучасної України) росіяни, за ними — наші співвітчизники, а замикають трійку, як не дивно, мешканці далекої Австралії. Гривня у колекції пана Олещука посідає чільне місце. >>