Якби ми з вами були громадянами Великої Британії (чи будь-якої іншої країни, що не переривала свій культурний розвиток на комуністичні експерименти), то визначити найважливіші видання класики за останні 15 років було би доволі просто за двома головними критеріями: новизна інтерпретації хрестоматійного твору та новизна ринкового формату добре відомої суспільству книги.
Не так у нас. Спроби інтерпретаційних новацій скасовані у 1930-ті роки, а підрадянська відсутність ринку — це цілковита ігнорація психології попиту. До всього, чимало українських творів початку ХХ століття, які на той час цілком улягали модерній парадигмі розвитку европейської літератури, упродовж сімдесяти років були заборонені до друку, а їхні автори — до згадування.