Прощавайте, Мефодійовичу...

      «О 15.00 в суботу «Мерседес», у якому перебував Євген Кучеревський, при повороті на перехресті вулиць Воронцова та Ростовської міста Дніпропетровська зіткнувся з КамАЗом, в якому перебували водій та пасажир. Є. Кучеревського в дуже важкому стані було доставлено в міську лікарню, де він помер о 16.30».

      Ці сухі офіційні рядки з повідомлення МНС здригнули футбольну Україну. Бо саме цей Тренер повернув українцям віру в те, що вітчизняні гравці таки чогось варті. Загибель Мефодійовича — втрата всієї футбольної нації, бо більшість інших тренерів свій шлях до успіху розпочинає з походу до президента клубу з «кошторисом» на придбання виконавців і, як правило, закордонних. А Кучеревський завжди створював успішні команди з «того, що є під рукою».

      Коли стан здоров'я погіршився, Євген Кучеревський у ФК «Дніпро» перейшов на посаду спортивного директора. Перед тим, у 2001-2005 роках, Мефодійович створив боєздатний колектив із футболістів, які не «підійшли» нашим «грандам». І вихід національної збірної на чемпіонат світу — це також заслуга Кучеревського, адже у відбірковому циклі ЧС-2006 Олег Блохін задіяв 11 (!) гравців «Дніпра». Так уперше в історії базовою командою збірної стало не «Динамо».

      Подейкують, що Валерій Лобановський перед від'їздом до арабських країн бачив своїм спадкоємцем у київському клубі саме Кучеревського. Можна не сумніватися, що столична «базовість» у тому випадку ніде не зникла б. Дивно, що той перехід уродженця Херсона на посаду «головного» в «Динамо» не стався. Адже Євген Мефодійович ще перед розпадом СРСР піднявся до рівня наставника, якому вже не потрібно щось доводити. Під керівництвом Кучеревського «Дніпро» став чемпіоном Союзу (1988), срібним призером (1987, 1989), володарем Кубка СРСР (1989), Мефодійович вивів команду у чвертьфінал Кубка європейських чемпіонів (1990). Він же своїм швидким поверненням у 1990-х після річної роботи в Тунісі продемонстрував, що є найважливішим у тренерській роботі — спільна мова з гравцями, взаєморозуміння. У 1992—94 роках Кучеревський очолював юнацьку, молодіжну та олімпійську збірні... Росії, а також волгоградський «Ротор» і московське «Торпедо-ЗіЛ». В Україні в той час працював відомий вислів: «Немає пророка у своїй Вітчизні».

      ...Навряд чи кожен спортивний директор клубу обов'язково відвідує матчі дублерів. Кучеревський загинув саме по дорозі в Новомосковськ, де мали грати резервні склади «Дніпра» та «Арсеналу». Без перебільшення, його приїзд на матч був би шансом для новачків команди, бо вміння відкривати таланти Євген Мефодійович довів своїм життям.

      Очевидці стверджують, що перед фатальним перехрестям «Мерседес» Кучеревського пригальмував, після чого несподівано почав робити лівий поворот. У цей час вантажівка, яка їхала по головній дорозі, врізалася в його авто. Лікарі тепер кажуть, що трапився мікроінфаркт. Тренер-селекціонер «Дніпра» Ігор Ємець, який знав Кучеревського ще з 1974 року, повідомив газеті «Сегодня» з посиланням на медиків: «На кілька секунд Євген Мефодійович знепритомнів, і нога зісковзнула з гальма. У його машині стояла автоматична коробка передач, і в ті кілька секунд, коли Кучеревський був непритомним, авто продовжило рух, виїхавши на дорогу... Була б механічна коробка передач — усе могло скластися інакше».

* * *

      Учора в Дніпропетровському театрі опери і балету відбулася панахида по Євгенію Мефодійовичу Кучеревському. О 15.00 його провели в останню путь на кладовище на Запорізькому шосе, де поховали на Алеї героїв.

      Йому було тільки 65. День народження відзначали лише 6 серпня...

Світла пам'ять вам, Тренере.