Табір, який співає

29.08.2006
Табір, який співає

Єдиний фіналіст-хлопець — Назар Слюсарчук.

      У середині серпня, коли більшість відсиджується на морях-океанах, таборах-пансіонатах, зовсім не відпочивати, а хвилюватися змусила шістдесятьох діток та їхні родини НТКУ. В цей час на Мельникова, 42 відбувався попередній відбірковий тур дитячого «Євробачення», в якому цього року вперше візьме участь Україна. До конкурсу було допущено 57 учасників. Двадцятьох найкращих виконавців, представлених у півфіналі, обирали члени журі, прослуховуючи демо-записи та переглядаючи відеоматеріали, надіслані учасниками. Врешті вибрали десятку фіналістів (Попова Аліна, Богатиренко Ольга, Гавриленко Юлія, Галицька Ілона, Петрик Вікторія, Слюсарчук Назар, Пащенко Катерина, Яременко Марія, Шпакевич Юлія та Степаненко Марія), яких, за прикладом проекту «Ти — зірка», поселили в зірковому таборі під Києвом. Тут десять днів працюватимуть над піснями, які діти представлятимуть у фіналі. У підготовці учасникам допомагають спеціалісти з вокалу, хореографії, англійської мови. Цікаво, що фінальна пісня теж має свої правила написання. Її автором повинна бути дитина не старша 14 років, а тривалість треку не мусить перевищувати 2 хвилини 45 секунд і не бути меншою за 2 хвилини 30 секунд. «Ми інколи робили такий мікс — виконавцю, який пройшов до фіналу і не мав власної пісні, пропонували пісні дітей, які подавали свої заявки, але не пройшли. Бо тексти там зустрічались дуже хороші», — розповіла директор ТО музичних та розважальних програм Олена Мозгова.

      Над фінальними номерами майже кожного з учасників працюють також два балети — київський «А6» та «Восторг» з Павлограда. Адже за умовами «Євробачення» на сцені можуть бути присутніми  до восьми осіб. На фінал до Бухареста поїде той, який працював над номером переможця. Через десять днів учасники роз'їдуться, а повернуться до Києва лише перед фіналом — 23 вересня.

      До слова, проживання та харчування дітей у зірковому таборі забезпечило Міністерство молоді та спорту, також, за даними оргкомітету, фіналістів посилено охороняють. Член журі, генеральний директор «Русское радио — Украина» Сергій Кузін після відвідання зіркового табору розповів: «Незважаючи на те, що це діти, і їм «за визначенням» треба кудись бігти, учасники ведуть себе значно професійніше і не займаються з'ясуванням рівня власних амбіцій». 2, 9 та 16 вересня в ефірі Першого Національного можна буде переглянути три фільми про підготовку дітей до участі у фінальному конкурсі. 23 вересня в прямому ефірі на Першому Національному відбудеться фінал відбіркового конкурсу виконавців дитячої пісні «Євробачення-2006». Свій вибір телеглядачі зможуть зробити шляхом СМС-голосування.

      Віце-президент НТКУ Євген Каленський розповідає, що для першого в країні відбору на дитячий міжнародний конкурс оргкомітет телефонував у всі музичні школи великих міст та надіслав факси до облдержадміністрацій. Після цього юних талантів зібралося стільки і з таким рівнем, що багатьох доводилося прослуховувати кілька разів, чого не було в «дорослому відборі». «При цьому, — зауважує ще один член журі, проректор Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну Оксана Новицька, — діти співали пісні, які подобаються педагогам, а не їм самим. Ми їх зупиняли і казали: «Заспівай те, що любиш ти, що слухаєш в плеєрі, під що танцюєш...» Адже ми оцінювали передусім дитячу безпосередність».

      А що буде з тими, хто не переможе? На думку Євгена Каленського, «телебачення — чудовий засіб популяризації. Це ми можемо спостерігати і на прикладі учасників шоу «Ти — зірка», багато з яких уже зараз задіяні в різноманітних проектах. Тобто доля дітей-фіналістів уже вирішена, а от що буде з тими, хто талановитий, але в якесь шоу не потрапив — це питання набагато важливіше! У нас же немає інфраструктури для таких дітей...»

      Наприкінці прес-конференції діти з азартом проспівали весь текст цьогорічної пісні української учасниці Тіни Кароль Show me your love, після чого в залу зайшла сама Тіна Кароль. Діти почали стрибати і плескати в долоні. Підгрунтя такого ажіотажу, як виявилося, — в тому, що учасники дитячого «Євробачення» співають фінальну пісню Тіни в зірковому таборі мало не щохвилини. Тепер, мабуть, і футболки з її іменем, які та подарувала, не зніматимуть... Скоро хтось із них теж стане такою ж зіркою.

 

ДО РЕЧІ

      Три скандинавські країни вирішили не посилати своїх представників на цьогорічний конкурс дитячого «Євробачення». Своє рішення вони мотивують тим, що останнім часом конкурс став комерційним. Швеція, Норвегія і Данія мають намір провести власний, панскандинавський фінал, який транслюватиметься зі Стокгольма в листопаді цього року.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>