Хвиля на хвилю

      У ході IV Всесвітнього форуму українців у нього народилося дитя — Міжнародна громадська організація «Нова хвиля», установчий з'їзд якої відбувся в Українському домі 19 серпня. Зібралося 65 делегатів із різних громадських організацій — заробітчани з 27 країн світу, зокрема найбільших громад — із Росії, Канади, Італії, Сирії. «Це наша перша спроба об'єднати розпорошені організації у мережу, — каже голова секретаріатів УВКР та ГО «Українська взаємодопомога» Валерій Рябенко. — Це потрібно передусім для посилення координації роботи. А вона вже стихійно склалася під час президентських виборів, коли громадська організація «Українська взаємодопомога» розробила програму «Закордонний виборчий округ і працювала при штабі Ющенка у 39 країнах на 59 дільницях. Ми зрозуміли, наскільки активні наші громадяни, здатні на чудеса самоорганізації».

      У серпні 2003 року на VIII зборі Світового конгресу українців у Києві п'ять організацій підписали меморандум про створення такої організації.

      Сьогодні тільки з Італії приїхали представники семи українських організацій. Вони, як водиться, і в самій Італії не ладять. Тому нова організація відмовилася від «одноголів'я», щоб не було «гетьманства», передбачивши раду голів. Земну кулю умовно розділили на сім зон: Європа, Північна Америка, Південна Америка, Західна Азія, Африка, Східна Азія, Австралія. Кожну зону представлятиме лідер, який по черзі головуватиме у Раді.

      «Ми хочемо ініціювати створення Державного фонду підтримки закордонного українства, — розповідає Валерій Рябенко. — Такий фонд є, скажімо, у Польщі. Туди надходить по відсотку від кожної зовнішньоекономічної операції. З того фонду можна було б проводити подібні з'їзди, фінансувати видання, утримувати виконавчу структуру, яка не повинна бути великою. Центр організації має бути в Україні. Бо підтримка наших людей має ще й геополітичний, стратегічний характер для України. Інші країни утверджуються в усіх сферах світового простору, спираючись на діаспору. А наші громадяни — це супердіаспора, їм близькі інтереси своєї Батьківщини».

      Як пояснили учасники зборів «Нової хвилі», перед емігрантами «старої хвилі» стоять передусім культурологічні завдання. А в «нової хвилі» на першому місці економічні проблеми, причому українські. Ці проблеми виштовхнули на чужину, тому вони хочуть їх вирішувати. А кому це робити, як не громадянам України, які через виконавчі структури громадської організації з центром у столиці лобіюватимуть свої інтереси перед урядом? Друга функція нової організації — соціальний захист, у першу чергу пенсійний, а також юридичний. Скажімо, в Німеччині не визнають українські водійські права, хоча вони й міжнародні.

      Минулого року в Харкові на конгресі СКУ було створено Комісію з допомоги українським громадянам за кордоном, яку очолив Василь Борсук. Ця комісія вивчає ситуацію і шукає вирішення проблем українців «четвертої хвилі» еміграції. З її програмою можна ознайомитися на сайті Світового конгресу. Пан Борсук розробив анкету-запитальник і розіслав своїм заступникам у кожній країні-представнику — Італії, Іспанії, Португалії і Греції. «Ми отримали інформацію, скільки в країнах є українських громадських організацій, — розповідає Василь Борсук. — Анкетне опитування людей показало, які вони мають проблеми. А вони в українців усіх цих країн дуже подібні. Хоча в дечому відрізняються, бо, наприклад, із Португалією Україна підписала міждержавну угоду стосовно трудових мігрантів».

      Одна з найболючіших проблем — репатріація українців у випадку смерті. У Комісії з допомоги українським громадянам за кордоном є напрацювання для вирішення цієї проблеми. «Цього року я багато працював зі страховими компаніями, в тому числі іспанськими, — розповідає Борсук. — Зробив апробацію цього проекту в Іспанії і думаю, що його можна поширити на всі країни нашої «четвертої хвилі». Зараз найосновнішою проблемою є доведення цієї інформації до людей. Багато хто думає: а мене це обмине? Але ж загалом по Іспанії щороку фіксується 30—40 смертей українських заробітчан». У даному випадку йдеться про потребу організації колективного страхування.

      Важливими питаннями є інформаційний простір, преса, шкільництво. У кожній країні є бюлетені, дайджести, інформаційні аркуші, де громадські об'єднання дають оголошення. Зараз у тій самій Іспанії на державному рівні представлена програма щодо видання української газети. У кожній країні є державна програма захисту емігрантів. В Іспанії цього року виділено 182 мільйони на інтеграцію іноземців в іспанське суспільство. Половина цих коштів спрямована на школи, щоб діти могли адаптуватися. Але в цьому проглядає загроза асиміляції українських дітей. Тому найпершим завданням трудові емігранти вбачають  затвердження у Міносвіти програм для українських недільних шкіл закордоння, що дало б змогу їх акредитувати на державному рівні.