Градусник для самосвідомості

      Аби завчасу виявити небажані патології гуманітарного розвитку, культурне тіло нації потребує діагностики так само, як людині потрібні регулярні профілактичні медичні огляди (коли не щороку, то раз на п'ять років — конче). П'ятирічні плани (і обов'язковий аналіз їх виконання) не були винаходом радянської системи — це запозичення досвіду західного середньострокового планування, яке зазвичай збігається з каденцією головного обранця, президента чи прем'єра. В новій Україні жоден уряд не відбув своєї п'ятирічки — що ж дивуватися занедбаному здоров'ю нашої економіки. У тому числі й економіки культурної, до якої належить книжковий ринок.

Невідворотність процедури

      Ідея сканувати, класифікувати та рейтингувати здобутки книгарів незалежної України виникла ще 2000 року. Але тоді «Книжник» та «Книжка року» тільки постали й лише починали опановувати відповідні технології (а в «Україні молодій» тоді вперше почали публікувати рейтинги книжкових новинок тижня). Попри бажання, ми не мали на той час ані організаційних навичок, ні технічного інструментарію, ані достатнього експертного ресурсу.

      П'ять останніх років задемонстрували виразні симптоми небезпечної хвороби українського книжкового ринку. Тотальна окупація цього ринку російським книжковим бізнесом (за даними Української асоціації видавців — на 90 відсотків) уже ні в кого не викликає сумніву, і навіть просто закривати на це очі стало виглядати непристойним. Та водночас лікарі-політики не квапилися викликати «швидку» до потерпілого. Українські книгарі-потопельники мусили рятувати себе самі.

      Хворі всі системи українського книжкового організму. «Книжник», «Книжка року» та «Україна молода» взялися за відновлення інформаційно-іміджевих його функцій. А календар, сигналізуючи про наближення 15-річчя державності, просто-таки волав про нагальну потребу вияскравити, урельєфнити безперечні здобутки українського книжництва часів Незалежності; детонувати у масовій свідомості резонанс коректного зіставлення цих здобутків із російськими аналогами; створити новітні орієнтири національної гордості. Досягти цих цілей дозволяла повномасштабна рейтингова акція загальнонаціонального рівня. Так ідея перетворилася на технологічний проект читацько-експертного опитування «Книжки незалежного 15-річчя, які вплинули на український світ».

      Експертні опитування — своєрідні «градусники» книжкового ринку. За ними корегують свої оперативні, тактичні й навіть стратегічні плани видавці, поліграфісти, книготорговці та бібліотекарі. А покупці вловлюють у їхньому віддзеркаленні ступінь своєї наближеності до вибраної читацької публіки. Як і будь-котpа соціологоподібна інформація, рейтинг має достовірно встановлений зворотний зв'язок. Тобто фігурація у таких списках достойної літератури долучає до неї додаткового читача. Відтак головною метою акції «Книжки незалежного 15-річчя, які вплинули на український світ» було творення передумов для сталої іміджевої підтримки вітчизняного книговиробника на культурологічному тлі — на рівні оцінки п'ятнадцятирічного репертуару книжок як подій у культурному житті країни.

Правила гри

      За обережними оцінками, впродовж останніх 15 років на книжкових прилавках України з'явилося близько 70 тисяч видань (за назвами). Як із такого розмаю виділити найважливіші книжки? Чи взагалі можливо тут оперувати поняттям «кращі»? Забігаючи наперед: коли у попередніх списках фігурувало до ста видань у кожній номінації — усі вони, безперечно, заслуговували на статус «кращих». Потрібен був рейтинговий критерій. Ми сформулювали його так: книжки, які започаткували новий рівень інтелектуальної дискусії, нові літературні та наукові напрямки; видання, що піднесли сучасні стандарти мистецтва книги; книжки, без котрих нині важко уявити український культурний ландшафт.

      Отже, ми хотіли спитати українців: які книжки залишили слід у вашій свідомості? Хотіли збагнути, які книжки справді вплинули на сучасний український світ.

      Щоб одержати масову відповідь, треба було — згідно із соціологічною аксіомою — запропонувати максимально вичерпний і водночас компактний (аби не відлякував!) список можливих відповідей: тобто список книжок, з яких і належало вибирати читачам. Такий список коректно могли укласти лише експерти — знову-таки, згідно із законами соціології. Але з чого мусили вибирати експерти? З отих 70 тисяч?

      Тому спершу ми звернулися до видавців із проханням назвати десять своїх книжок, якими вони гордяться найбільше. Отримали самооцінку видавців, додали до неї восьмирічну статистику всеукраїнського рейтингу «Книжка року» і вже тоді відправили ці довжелезні списки експертам з проханням максимально їх скоротити (а також додати пропущені, на їхню думку, резонансні видання). З огляду на те, що опитування мало відбутися в масовому середовищі, ми просили віддати перевагу більш тиражним і популярним книжкам перед вузькофаховими та випущеними обмеженим накладом.

      На той час уже стало ясно, що для коректного порівняння книжок їх треба згрупувати щонайменше у сім тематичних номінацій: класика, художня література, історія, філософія, довідкові видання, дитячі книжки та література з мистецтва. В остаточних списках-номінаціях вирішено було залишити по 30 назв. Це завдання і виконали експерти — близько 100 фахівців університетів та академічних інститутів, книжкових аналітиків та літературних критиків, публіцистів (у тому числі й фахівців з числа народних депутатів).

      На початку серпня короткі номінаційні списки були опубліковані в газеті «Україна молода» та виставлені для голосування в інтернеті. Голосування тривало два тижні, і сьогодні ми публікуємо його результати.

Незачесані думки

      У день публікації газетних списків відбулася прес-конференція, де організатори отримали чимало цікавих запитань. Перше: чому в рейтингу українських книжок фігурують «іноземці» — різні там Ніцше, Фройд, Коельо, Кастанеда? Відповідь назагал аксіоматична: перекладені «іноземці» починають жити за законами культури, на мову якої перекладені. І, таким чином, впливають на свідомість читачів нарівнi iз вітчизняними авторами. Але саме питання, що виникло у колег-журналістів, вельми симптоматичне: гальмівний шлях української відрубності, замкненостi, сторожкості до всього інакшого все ще триває.

      Друге запитання випливало з першого: чи не побоюємося ми результатів опитування — а ну, як читачі назвуть найважливішими книжками не Шевченка з Грушевським, а тих-таки Коельо з Кастанедою? Що тут сказати? Опитувань (як і медичних аналізів) боятися не треба. Над їхніми результатами треба замислюватися. І, коли треба, призначати лікування.

      Організатори поки що не мали часу на ретельне дослідження результатів опитування — це попереду. Але й побіжного погляду вистачає, аби помітити деякі речі. Наприклад, ті, хто голосував листовно, у масі своїй задемонстрували жорстку залежність від шкільних програм: вони відзначали не так конкретні книжки, як реагували на відомі їм імена. І це було б іще нічого, якби не супроводжувалося... «ксенофобією» стосовно всіх інших претендентів. Але це вже до важкої і тривалої розмови про якість історичного та літературного курсів нашої середньої школи.

      З іншого боку, ті, хто голосував інтернетом, виявляють залежність від моди в найширшому її розумінні. Обидва поверхові висновки тягнуть за собою висновок, що вже давно перезрів в українському літературно-книжковому світі: професійні соціологи мусять ретельно обстежити сучасного читача. Без такого знання планувати щось серйозне на книжковому ринку неможливо.

      Отже, наше експертно-читацьке опитування компенсувало, в суті справи, відсутність досліджень розвитку модерного книгарства в Україні, відсутність студій з вивчення соціології читання. З одного боку, із туману буденності проступили справжні орієнтири національної гордості — книжок, з яких складатимуться майбутні хрестоматії; книжок, що здобулися на поважний ринковий титул лонгселерів. З іншого боку, ми наблизилися до розуміння реальних, а не патріотично-уявних смаків широкої читацької авдиторії. Те, що деякі, скажімо так, популістські книжки опинилися на вершині цього рейтингу, — серйозний сигнал замислитися над недосконалістю вітчизняних технологій формування масової свідомості.

Далі буде

      Унаслідок проведення акції унаочнені не тільки вищі зразки у царині мистецтва книги, а й вияснені (або будуть вияснені в перебігу подальшого аналізу) здобутки і прорахунки в усіх секторах книжкового ринку. Відтак видавництва-переможці опитування (як за загальним списком, так і в окремих номінаціях) можуть використати результати для іміджевої підтримки своїх книжок-переможців у торговельній мережі (за наявності товарних залишків); для перевидання книжок-переможців або продовження відповідних серій.

      Професійні асоціації видавців та книгопоширювачів можуть використати результати опитування у започаткуванні циклічних радіо- та телепрограм, газетних рубрик. А також — у серії власних презентаційних заходів. Бібліотекарі зможуть використовувати результати рейтингу для планування системного наповнення своїх книжкових фондів. Політики-ідеологи — для коригування свого уявлення про Україну та українців.

      А просто читачі — і це, либонь, найбільше досягнення проекту — матимуть спонуку прочитати справді варті того книжки.

Костянтин РОДИК,

головний редактор журналу «Книжник-review».

Результати читацько-експертного опитування

Книжки незалежного 15-річчя, які вплинули на український світ

Оскільки культурну «вагу» книжок зіставити важко, сім книжок, які здобули найбільшу кількість голосів, розставлено за хронологією виходу у світ.

Номінація «Хрестоматія»

вітчизняна та світова класика, біографіка та мемуаристика; літературознавство

Григорій ГРАБОВИЧ. Шевченко як міфотворець. — К.: Радянський письменник, 1991

Микола ХВИЛЬОВИЙ. Україна чи Малоросія? — К.: Смолоскип, 1993

Василь СТУС. Твори в 6 томах, 9 книгах. — Л.: Просвіта, 1994—1999

Марсель ПРУСТ. У пошуках утраченого часу. Твори в 7 томах. — К.: Юніверс, 1997—2002.

Лесь КУРБАС. Філософія театру. — К.: Основи, 2001

Микола ЗЕРОВ. Українське письменство. — К.: Основи, 2003

Дмитро СТУС. Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт, 2004

Номінація «Красне письменство»

вітчизняна та світова сучасна проза, драматургія, поезія, есеїстика

Оксана ЗАБУЖКО. Польові дослідження з українського сексу. — К.: Згода, 1996

Юрій АНДРУХОВИЧ. Рекреації. — К.: Час, 1997

Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ. Герой нашого часу. — Л.: Кальварія, 2000

Юрій АНДРУХОВИЧ. Московіада. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000

Любко ДЕРЕШ. Культ. — Л.: Кальварія, 2002

Тарас ПРОХАСЬКО. Непрості. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002

Марія МАТІОС. Солодка Даруся. — Л.: Піраміда, 2004

Номінація «Софія»

вітчизняна та світова філософія, культурологія, соціологія, політологія

Фрідріх НІЦШЕ. Так казав Заратустра. — К.: Основи, 1993

Зігмунд ФРОЙД. Вступ до психоаналізу. — К.: Основи, 1998

Сергій АВЕРИНЦЕВ. Софія-Логос. Словник. — К.: Дух і Літера, 1999

Збігнєв БЖЕЗІНСЬКИЙ. Велика шахівниця. — Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2000

Енциклопедія постмодернізму. — К.: Основи, 2003

Жан БОДРІЯР. Символічний обмін і смерть. — Л.: Кальварія, 2004

Дмитро ЧИЖЕВСЬКИЙ. Філософські твори. У 4-х т. — К.: Смолоскип, 2005

Номінація «Минувшина»

вітчизняна та світова історія, біографіка та мемуаристика

Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ. Історія України-Руси. В 11 т., 12 кн. — К.: Наукова думка, 1991—1996

Орест СУБТЕЛЬНИЙ. Україна: історія. — К.: Либідь, 1992

Роберт КОНКВЕСТ. Жнива скорботи. — К.: Либідь, 1993

Енциклопедія українознавства. В 11 т. — Л.: НТШ, 1993—1996

Наталя ЯКОВЕНКО. Нарис історії України з найдавніших часів до XVIII століття. — К.: Uенеза, 1997

Омелян ПРІЦАК. Походження Русі: в 2-х т. — К.: Обереги, 1997*2003

Україна на стародавніх картах. Кінець ХV * перша половина XVII ст. — К.: Картографія, 2005

Номінація «Обрії»

довідкова, спеціальна, науково-популярна та ділова література

Борис АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ. Практичний словник синонімів української мови. — К.: Кобза, 1993

Б.ГРІНЧЕНКО. Словник української мови: в 4-х т. — К.: Наукова думка, 1996

УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К.: Ірина, 1999

Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К.—Ірпінь: Перун, 2001

Енциклопедія сучасної України. Т.1-3. — К.: Координаційне бюро

Енциклопедії Сучасної України НАН України, 2002—2004

Леся СТАВИЦЬКА. Короткий словник жаргонної лексики української мови.; Арго, жаргон, сленг: Соціяльна диференціяція української мови; Український жаргон. Словник. — К.: Критика, 2003—2005

Номінація «Дитяче свято»

художня й розвиваюча література для дітей

Українська абетка. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 1999

Ганс Християн АНДЕРСЕН. Снігова королева. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000

Льюїс КЕРРОЛ. Аліса в країні чудес. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2001

Дж. К. РОЛІНГ. Гаррі Поттер. 6 книг. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002—2005

Всеволод НЕСТАЙКО. Тореадори з Васюківки. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2004

Туве ЯНСОН. Країна мумі-тролів. Книги 1—3. —  Л.: Видавництво Старого Лева, 2004—2005

100 казок: найкращі українські народні казки з ілюстраціями провідних українських художників. —  К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2005

Номінація «Візитівка»

мистецькі, презентаційні, туристичні та краєзнавчі видання

Українське народне малярство ХІІІ—ХХ століть. — К.: Мистецтво, 1991

Мистецтво України. Енциклопедія в 5 т. Т. 1. — К.: Українська енциклопедія, 1995

Дмитро СТЕПОВИК. Історія української ікони Х—ХХ століть. — К.: Либідь, 1996

Український авангард 1910—1930 років. — К.: Мистецтво, 1996

Орест МАЦЮК. Замки і фортеці Західної України. — Л.: Центр Європи, 1998

Шедеври українського іконопису ХІІ—ХІХ ст. — К.: Мистецтво, 1999

Юрій ВИННИЧУК. Кнайпи Львова. — Л.: Сполом, 2000