За схемою Тимошенко

      Як тільки Янукович став прем'єром, Президент та інші лідери колишнього «помаранчевого» табору нібито зникли з інформаційного поля країни. Можливо, це не випадковий збіг обставин — Ющенко і Ко зробили ставку на те, що будь-який Прем'єр українського уряду робить грубі помилки пропорційно своєму бажанню що-небудь робити.Спочатку така версія — що Ющенко вирішив заманити Януковича у пастку прем'єрства і там «спалити» — здавалося надто наївною. Але не слід забувати, що нинішній Прем'єр, незважаючи на свою нелегку біографію, може з ким завгодно помірятися в ступені наївності та інфантилізму.

      Доволі несподівано, але «команда професіоналів» одразу після старту почала втрачати бойовий темп. Першим великим каменем, об який зашпортався новий Кабмін, стало питання газу.З самого початку тут почали траплятися дива. Юрій Бойко, новопризначений міністр палива та енергетики, на третій день після свого вступу на посаду поїхав до Москви, нікого про це не попередивши. Як правило, якщо така висока посадова особа, як міністр, їде кудись з офіційним візитом, то про це обов'язково має знати дипломатична служба у відповідній країні. Однак посол України в Росії Олег Дьомін не мав інформації про візит міністра палива та енергетики України Юрія Бойка до Москви. Дьомін сказав: «На жаль, мені невідомо із приводу візиту Бойка до Росії, можливо, це приватна поїздка».

      Але це не була приватна поїздка.

      У прес-службі Республіканської партії України інформагентству УНІАН повідомили, що «міністр палива і енергетики України Юрій Бойко з першою робочою поїздкою відвідав Москву, де зустрівся з міністром промисловості і енергетики Росії Віктором Христенком і головою правління ВАТ «Газпром» Олексієм Міллером». Правда, до цього прес-служба РПУ просила всі інформагентства анулювати інформацію, яку ті отримали із анонімних джерел про поїздку Бойка. Інформацію анулювали, проте «Газпром» устами його речника Сергія Купріянова підтвердив факт офіційної зустрічі Бойка і Міллера.

      Можна допустити, що якщо б прикордонники (а імовірно, це інформація саме від них) не повідомили про візит Бойка, про нього ніхто з широкої публіки міг би й не знати. Така ознака недисциплінованості в новій урядовій команді — непоганий привід згадати про те, що насправді газові інтереси окремих урядовців протилежні.Цілком можна припустити, що для Бойка більш близькі проблеми структур, які традиційно поставляють газ в Україну — «РосУкрЕнерго», «УкрГаз-Енерго» та «Нафтогаз України». Хоча б тому, що він останні роки працював у газовій сфері і схильний сприймати бізнес-процеси саме через інтерес поставників енергоресурсів.

      У той же час Янукович і віце-прем'єр з енергетичних питань Андрій Клюєв — представники великих споживачів газу. Як відомо, інтерес покупця газу полягає у його мінімальній ціні (крім стабільності поставок, звичайно). А постачальник газу прагне до цілком протилежного.Отже, Бойко і люди Януковича можуть мати певні розбіжності. І порозуміння з «Газпромом» їм знайти буде неоднаково легко.Так, власне, і сталося. Результати візиту Януковича до Росiї, якщо брати газову сферу, слід назвати не менш як провальними. Якщо пам'ятати бахвальство періоду «газової війни» («ми вміємо домовлятися з росіянами» і т. п.), або недавні заяви про намір знизити ціну газу для України, то від Януковича навряд чи варто було очікувати того, що сталося.

      А сталося таке: поїхавши в Росію, Віктор Федорович, за повідомленнями місцевої преси, фактично погодився на ціну 110 доларів у 2007-му році, сказавши, що така цифра підйомна для України — про це «Російській Газеті» повідомив посол Росії в Україні, газовик у відставці Віктор Черномирдін.Для українців у Януковича була інша заява: що ціна у поточному році збережеться. Але ж ніхто на офіційному рівні не ініціював перегляд ціни. Ні «Газпром», ні «РосУкрЕнерго»... І якщо згадати зміст, мабуть, найзнаменитішої у світі угоди від 4 лютого 2006 року про врегулювання відносин у газовій сфері, то там ціна на «голубе паливо», що його закуповує «УкрГаз-Енерго» у російсько-швейцарської «РосУкрЕнерго», зафіксована жорстко лише на перше півріччя, а менш жорстко — на наступні чотири з половиною роки. Дякувати Богу, зараз уже друге півріччя.

      Україна купує газ за цінами першої половини 2006-го. Отже, юридичне поле для ціни газу що зараз, що у 2007-му — однакове.Чому ж такий близький Кремлю прем'єр став говорити про підвищення ціни на газ? Незрозуміло... Можливо, тому що Кремль — не Кремль давно, а «Газпром»? Олексій Івченко став «містером 95 доларів», а Віктор Янукович — ризикує стати «містером 110». Як для політика, не найкращий рейтинг. У результаті, ініціатива у подальшому формуванні схеми газових відносин дісталася людям, які мають свої, неформальні зв'язки з російським газовим монополістом.

      Згідно з офіційними повідомленнями, Фрадков та Янукович доручили міністрові палива й енергетики України Юрію Бойку й голові правління російського газового монополіста компанії «Газпром» Олексію Міллеру розробити пропозиції зі стабільних поставок газу в Україну й прийнятної для обох сторін ціні на нього на кінець 2006 року й на 2007 рік.

      Дипломатичного успіху, м'яко кажучи, не вийшло.

      І це не єдине розчарування, яке очікує Януковича та його прихильників на початку його другого прем'єрського терміну... Далі, як кажуть, буде.

«Економічна Правда».