Хутори надії на урановому підгрунті
Натягши подвійну казенну білизну та підв'язавши під черевом синю, майже матроську, робу, а зверху — ще й другу, захисного кольору, цупку, неначе азбестову...
... втиснувши в тім'ячко помаранчеву каску та озброївшись акумуляторним ліхтарем та «пелюсткою»...
... я, нарешті, побачив, на чому стоїть центральна Україна.
На глибині 280 метрів на схід від Кіровограда Україна стоїть на шарі сіро-зеленої, щільної та крихкої, схожої зовні на халву, уранової руди. З 1967 року Інгульська та Смолинська шахти занурюються в усе глибші пласти Мічурінського та Центрального уранових родовищах Кіровоградщини.
Уранова шахта «Інгульська» нічим не нагадує вугільні шахти Донбасу. Порівняння дилетантсько-поверхове, суто естетичне. Чистенько, тільки подекуди водичка дзюрчить. Спеціальна установка очищає шахтну воду до «питного» стану, перед її скиданням у річку Інгул. «Уранщики» спокійненько добувають руду за допомогою піропатронів — направлені вибухи не шкодять міцним шарам породи.
Один начальник ділянки, кажуть, мав такий хист. Брав у кожну руку шматок породи, підкидав-зважував і визначав: «Оце — багата руда, а це — бідна»...
Скільки ж треба попоратися з цією «халвою» на гірничозбагачувальному комбінаті, аби переробити сотні її тонн на грами отого самого, чим можна освітити цілі міста або знищити цілі країни. Про щось таке стосовно поетичного слова писав Володимир Маяковський — «... единого слова ради — //тысячи тонн словесной руды»...
До останнього часу низькозбагачену руду гнали до Росії в обмін на вже споряджені ТВЕЛи для атомних електростанцій. Не знаю, як буде тепер. Але чує душа — мало що зміниться.
Медики та геофізики давно помітили глибинний зв'язок покладів важких металів із національним темпераментом та здоров'ям народу, що живе на «денній» поверхні над цими покладами. Завзятість іспанців, зокрема, пов'язують із потужними шарами з'єднань ртуті та свинцю на Піренейському півострові. Отаке геологічне мічурінство виходить. Виведення нових порід людей залежно від підгрунтя.
Цікаво, чи робив хтось порівняльну статистику щільності мистецьких талантів на одиницю населеної земної площі залежно від покладів уранових руд... Бо Кіровоград з околицею, коли придивитися до історії краю, видав свого часу «на-гора» стільки корифеїв, що мимоволі замислишся. Якщо відповідні дослідні установи ще не брали цієї теми в розробку — дарую їм ідею без будь-яких претензій, заходячи до підйомної шахтної кліті.
«Глюк ауф!» — «Щасливо нагору!»