Директор Хортицi та його баби

      Минулих вихідних мешканці Запоріжжя вперше мали змогу оглянути Зорову Могилу — «дебютне дитя» оновленої дирекції національного заповідника «Хортиця». Перша черга меморіально-туристичного комплексу «Скіфський стан» облаштована на найвищій точці легендарного острова: до рівня морської поверхні — 62 метри, Дніпро несе свої води на 59 метрів нижче. Зі сторожової козацької вежі відкривається чудовий краєвид в радіусі понад 25 кілометрів!

      Етнограф і краєзнавець Яків Новицький стверджував, що на Хортиці було 129 курганів, 28 з яких, у тому числі власне Зорова Могила, складали так звану п'яту групу — центральну групу курганів Скіфського шляху, який розділяв Хортицю навпіл, пролягаючи з північної частини острова аж до форпоста Протовче, що у Плавнях. Відтворення Зорової Могили розпочалося у листопаді 2005 року. Наразі на відновленому історичному ландшафті туристам представлено три кургани, що збереглися, і ще вісім — рукотворних, в тому числі один — у вигляді стилізованого святилища Арея, бога війни скіфів, три — на місці дослідженого і зруйнованих, один — як постамент для козацької вежі... Вік «живих» курганів — щонайменше три тисячоліття. Святилище Арея можна знайти за мечем і кам'яним ідолом на кургані; Зорова Могила позначена топографічним знаком, який невдовзі буде замінено фігурою скіфського воїна. Ледь не на кожному кроці можна зіштовхнутися з історичними експонатами — із відшліфованими часом фігурами кам'яних ідолів, скіфських баб і воїнів; є і речі, які, згідно з біблійною легендою, Бог скинув людям на землю, — сокира і чаша, а також рало і ярмо. Кам'яні ступи і гармани, корита і жорна, хрести на кшталт мальтійських можна побачити в Музеї кам'яних витворів — одному з об'єктів комплексу «Зорова Могила», облаштованому в західній частині Хортиці. Експонати звезено звідусіль, деякі були підібрані і на смітниках (з Вознесенського ринку, приміром, доставлено зернодерку, якій чотири тисячоліття, і знайдену в смітті статую ідола, «старшого» за жорна не менш як на тисячу років).

      З огляду на енергетику острова та експонатів доречною є табличка з написом: «Увага! Торкатися руками не тільки можна, а й бажано!». Дотепною порадою дирекції заповідника нині мають можливість скористатися тільки туристи з власним транспортом або ж фанати-відчайдухи: від ближчої зупинки до Зорової Могили — кілометрів вісім. Для зняття транспортної проблеми ще до відкриття усього комплексу «Скіфський стан» гендиректор Костянтин Сушко планує на місці зруйнованої водокачки влаштувати причал, біля якого пришвартовуватимуться катери з Центрального пляжу.

       Зрештою, керівнику заповідника цими днями доводиться «пришвартовуватися» деінде — для непрогнозованого спілкування з правоохоронцями. Аби пояснити джерела поповнення музейних експозицій. Йдеться передовсім про стародавні хрести і скіфських баб. Відкритий для ЗМІ, Костянтин Сушко неодноразово акцентував, що пошуки експонатів — одне з нагальних завдань співробітників заповідника, що для цього було організовано низку експедицій. Одна з них, на територію Василівського району, завершилася скандалом. Науковці тішилися своїми знахідками в селах Скельки і Кам'янське — доісторичними хрестами, надмогильниками, і статуями скіфських баб. Надалі ж не все так сталося, як пошуковцям гадалося.

      Громади сіл зрозуміли, якого добра позбулися, і зчинили галас. Голова Василівської райдержадміністрації Василь Варецький каже, що «повірив намірам Сушка боротися з «чорними археологами», однак тепер зрозумів, що це не так робиться. Проведення експедиції треба було погодити з нашим відділом культури і туризму». Тепер керівник району підтримує мешканців Скельок і Кам'янського, які наполягають, аби заповідник повернув «украдене» і відновив зруйновані могили, аби справа не дійшла до суду.

      Звинувачена сторона стверджує, що виконує Указ Президента України Віктора Ющенка № 732 від 29 квітня 2005 року «Про невідкладні заходи щодо розвитку національного заповідника «Хортиця», одним із пунктів якого передбачена музеєфікація археологічних об'єктів і поповнення експозицій меморіально-туристичного комплексу. Науковці звинувачують пана Варецького в непослідовності й акцентують на де-факто і де-юре «безгоспності» вивезеного: «вкрадені» статуї, за винятком декількох, не мали інвентарних знаків. Це підтвердила і заступник глави району Лариса Мінакова, визнавши, що «тоді хрести ще були необлікованими».

      До конфлікту підключилася і Запорізька облдержадміністрація. Начальник управління культури і туризму Лариса Сізенцова каже, ніби заповідник ладен віддати «вкрадене», однак за умови, що «обурені сільчани впізнають своє». Наразі ж аргументи сторін вивчає «специфічне» облуправління — з боротьби проти економічних злочинів.