До побачення, Америко. Тепер, коли всі чемпіонські пояси у суперважкій вазі належать вихідцям iз країн колишнього СРСР, хто візьметься стверджувати, що професійний бокс — це суто американська забавка? За версією IBF чемпіон — Володимир Кличко, WBO — білорус Сергій Ляхович, WBA — росіянин Микола Валуєв, WBC — росіянин Олег Маскаєв.
Найголовнішою подією 1/32 фіналу Кубка України став виліт київського «Арсенала» — «каноніри» в додатковий час поступилися друголіговому колективу в Красноперекопську. Багато хто вважає, що причину цієї міні-сенсації потрібно шукати у площині фінансових проблем столичного клубу, — мовляв, не захотіли витрачатися «на два фронти». Може, так і є. Тим більше, що в Красноперекопську Олександр Заваров випустив на поле в основному дублерів.
11 жовтня 1996 року Рінат Ахметов після річних роздумів таки дав згоду на те, щоб стати президентом футбольного клубу «Шахтар». Тоді команда скромно святкувала 60-річчя (у 1936-му вона народилася під назвою «Стахановець»). Ювілейний мотив, як бачимо, було закладено з самого початку «ери Ахметова». Рінат вирішив перемагати киян — у футболі, бізнесі, політиці — і зробив це. І недарма підгадав відзначення 70-річчя «Шахтаря» саме на ці дні. Адже саме зараз донеччани перебувають на піку емоцій, пов'язаних із поверненням їхнього лобі у верхи виконавчої влади в Києві. Тож маємо «два в одному»: Донецьк вшанував «Шахтар» не просто як футбольний клуб, а ще й як один із важливих важелів відомого місцевого патріотизму. «Донецькі» святкували не просто ювілей футбольного клубу, а «День перемоги» на усіх фронтах. Недаремно Йосип Кобзон виглядав логічно з цією піснею — про «день, який порохом пропах», — наприкінці суботнього концерту на стадіоні «Шахтар».
Тріумфом російської збірної закінчився у Гетеборзі ХІХ чемпіонат Європи з легкої атлетики: на дощовому стадіоні «Уллеві» наші північні сусіди здобули загалом 34 нагороди, з яких 12 — золоті, стільки ж срібних і 10 — бронзові. Таких ужинків за весь час участі росіян у континентальних першостях ще не бувало. Перевага атлетів Росії над рештою суперників стане зрозумілою, коли навести медальні здобутки двох наступних країн у неофіційному командному заліку: Німеччина — 10 медалей (4-4-2), Білорусь — 9 (4-3-2). Загалом по 11 медалей, але, відповідно, 3 і 1 золоту, виграли представники Іспанії та Британії. Особливе ж задоволення, за словами президента Всеросійської федерації легкої атлетики Валентина Балахнічева, йому принесла навіть не кількість «дорогоцінних металів», а те, хто саме їх здобув: переважно молоді спортсмени. Так що Росія з великим оптимізмом чекатиме дуелей з атлетами США на Кубку світу-2006 та Олімпіаді-2008.
