Пiдручники для шостого класу, через якi виникло багато суперечок. (Фото автора.)
Цьогорічні шестикласники приречені до закінчення школи брати участь в експерименті. Минулого року вони вперше вчилися за щойно надрукованими і спецiально написаними підручниками для п'ятого класу 12-річної програми навчання. Цього року вони оцінюватимуть «свіжі» підручники для шостого класу. І так до дванадцятого, книжок для якого ще взагалі не існує. Часу на апробацію підручників для 12-річної школи (це коли підручники друкують невеликим тиражем та дають школам однієї чи кількох областей для того, щоб потім змінити текст відповідно до зауважень вчителів) у нас немає, адже дітям треба вже цього року вчитися за новими програмами, тому маємо експеримент на рівні країни.
Саме тому вкрай важливо, щоб якість цих підручників, які передрукувати чи змінити зможуть лише через п'ять років, була якомога кращою. А для цього громадськість має стежити за тим, як проходить конкурс підручників та куди йдуть немалі державні кошти.
Конкурс підручників для шостого класу цього року пройшов із порушеннями. Це підтвердило і Міністерство освіти тим, що відмінило результати конкурсу та призначило переможців самостійно. МОН вирішило не враховувати результати оцінки експертів, а зібралося на кілька комісій, де й визначило переможців. Результати конкурсу, які «вивісили» на сайті Інституту навчальної літератури (за експертною оцінкою), виявилися неправильними, а правильні результати МОН так і не оприлюднило до цього часу. Видавцям телефонували та повідомляли про те, що вони виграли тендер. Ті, хто «пролетів» (а це п'ять видавництв із 25) дізнавалися про це «через треті руки».
Як розповів начальник відділення навчальної, наукової і методичної літератури Віктор Радченко, результати так і не оприлюднили, через те що остаточні результати довго узгоджувалися — було багато апеляцій, судові позови. Але де-факто переможці таки є, адже підручники для шестикласників уже друкують і до 15 серпня весь наклад мають доставити в регіони.
Два видавництва й Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, до якої входить 130 видавництв, частина з яких виграла тендер, подали позов на МОН, в якому звинуватили комісію в тому, що процедура відбору підручників була непрозорою. Спочатку друк підручників призупинили, але після апеляції міністра освіти Станіслава Ніколаєнка друкувати підручники продовжили. Асоціація подаватиме апеляцію на це рішення. За словами президента Асоцiацiї видавцiв Олександра Афоніна він би дуже хотів, щоб МОН оприлюднило список переможців тендера від третього березня, переможців за результатами апеляційних позовів, а також остаточних переможців конкурсу та реальних виконавців замовлення. Він переконаний, що ці дані мають відрізнятися.
На друк підручників, за даними прес-служби Міністерства освіти, цього року держава дала 130 мільйонів гривень, 60 з яких мало піти на підручники для шостого класу. Віктор Радченко розповів, що загальний наклад цих підручників — більше восьми мільйонів примірників (73 назви), а середня ціна підручника невелика — шість гривень. Якщо спробувати підрахувати витрати на книжки для шестикласників, то виходить сума, на якісь вісім-десять мільйонів менша, ніж називає МОН (8,5 млн. примірників по 6 грн. за кожен становить 51 млн.грн.). Куди підуть зекономлені кошти?
Рентабельність друку підручників, як розповів Радченко, становить 10 відсотків. Тобто 20 видавництв, які виграли тендер, матимуть близько 6 мільйонів гривень прибутку.
Крiм того, 10 мільйонів МОН збирається виділити на друк підручників для ВНЗ, 5 мільйонів — на підручники для профтехучилищ. Залишок (а це близько 65 мільйонів гривень) обіцяють витратити на додрук підручників для 9, 10, 11-х класів та на їх доставку в області. Хто отримає замовлення на друк цих підручників — невідомо. Скiльки примірників підручників для старших класів буде надруковано, прес-служба МОН не розповідає, але каже, що забезпечення підручниками для цих класів зросте з 40% до 90%. А 1—6-ті класи мають забезпечити підручниками на 100%. При цьому підручники для першого класу видрукували шість років тому, тобто більшість їх «зносилася».
Зрозуміло, що там, де фігурують немалі гроші та досить заплутана конкурсна процедура, може виникнути конфлікт інтересів та підозри різного плану щодо нечесності тих чи інших фігурантів процесу. Так сталося і тут.
«Як тільки в МОН побачили, що виграють не ті, хто треба, вони змінили правила гри», — припускає Емілія Чеченюк, головний редактор видавництва «Наш час», яке є одним із позивачів МОН. «Зрозуміло, що конкурс був, але не ясно, за якими критеріями він проводився, — продовжує вона, — тому не здивуюся, якщо виявиться, що головним аргументом при відборі були зв'язки та особисті знайомства».
Віктора Радченка дивують звинувачення у непрозорості конкурсного відбору. «Як же можна казати, що тут щось було непрозоро, якщо в МОН проходило п'ять колегій, на яких чиновники міністерства, ректори ВНЗ, видатні громадські діячі визначили переможців?» — говорить він. При цьому Радченко зауважує, що не його відомство проводило конкурс, а Інститут навчальної літератури, який на початку цього року указом Кабміну реорганізували та включили до Інституту інноваційних технологій. Таку «перетасовку» Радченко вважає логічною, адже тепер всі відомства, які відповідають за розвиток освіти в Україні, діють централізовано, що забезпечить більший порядок та узгодженість у їхній діяльності.
Гроші на проведення конкурсу також отримував вищеназваний інститут, тому Віктор Радченко точно не знає, хто був у експертній комісії (результати якої відмінили), чи отримували ці люди гроші за свою роботу, скільки рукописів підручників оцінювали — один чи кілька (в такому разі є можливість порівняти їх якість) та іншу специфіку діяльності експертів.
В інтерв'ю УМ (номер за 23 червня ц. р.) міністр освіти Станіслав Ніколаєнко розповів, що на експертів чинили тиск, тому деякі з них відмовилися від своїх оцінок. Результати конкурсу, таким чином, виявилися необ'єктивними. «Експерти були анонімними, ми лише під час подання апеляції дізналися, хто оцінював наш підручник, — розповіла Емілія Чеченюк. — Проте якщо тиск справді був, то треба шукати тих, хто продав списки експертів комусь на сторону», — переконана вона. Справді, дізнатися, хто саме оцінював саме цей, а не інший підручник, видавці (а то кому ще було би вигідно тиснути на експертів?) могли тільки з допомогою «своїх» людей у міністерстві.
Віктор Радченко не міг підтвердити те, що експерти піддавалися вмовлянням, підкупу чи погрозам; більше того, він вважає, що на експертів не тиснули.
Видавці вважають держзамовлення на друк підручників своєрідним «виграшним білетом». Держава замовляє навчальну літературу великими тиражами (що дозволяє зекономити на самому процесі виготовлення книги) і платить за них без затримок. Тоді як тим, хто держзамовлення на підручники не отримував, а вирішив видавати навчальну літературу на свій страх і ризик, доводиться конкурувати між собою. Такі видавці зможуть отримати прибуток лише після того, як їхні книжки куплять на ринку. За рахунок «накруток» на реалізацію такі книжки коштують дорожче, а їх якість має бути дуже високою, інакше вони просто не витримають конкуренцiї з книжками, які дають школам безплатно.
Директор Форуму видавців (найбільшого в Україні книжкового ярмарку) Леся Коваль переконана, що варто було б дати можливість учителям самостійно вирішувати, за яким підручником викладати предмет. Для цього МОН могло б давати якщо не гроші, то сертифікати, за які вчителі, шкільні бібліотеки, дирекція закуповували б навчальну літературу. Це покращило б якість підручників, а тому й рівень знань учнів. Ситуацію, яка склалася на ринку підручників, Коваль вважає несправедливою і такою, що суперечить ринковим засадам, адже видавці приречені на несправедливу конкуренцію, а ринок підручникової літератури не розвивається.
На думку Лесі Коваль, МОН і без держзамовлення має достатній механізм контролю за шкільними підручниками — їх грифування. Тому школярі в будь-якому випадку будуть вчитися за однією програмою, навіть якщо її викладено буде у підручниках різних авторів.
Віктор Радченко не підтримує цієї ідеї. Він вважає, що така схема стимулюватиме корупцію на рівні шкільних адміністрацій. «Крім того, як видавництва знатимуть, скільки примірників і які саме підручники друкувати? Вони не зможуть працювати напряму зі школами, а МОН контактує з навчальними закладами через районні та обласні управління. І як усе це буде працювати?» — питає Радченко.
Леонід Фінкельштейн, головний редактор видавництва «Факт», самовпевнено, але не безпідставно вважає, що підручники з математики, алгебри та геометрії авторства Ісака Кушніра та самого Фінкельштейна є одними з найкращих в Україні. Підтвердженням того, що ці викладачі математики справді знають, як «розбудити мозок та підкорити знання», є їхні вихованці, які легко й невимушено доводять найскладніші формули (і це у 6-7-х класах!), знають напам'ять теореми з вузівського курсу геометрії. Переконатися в цьому я змогла навесні 2006 року, під час виставки «Книжковий світ», на презентації нового підручника Кушніра, де були присутні його учні.
Але «фактівські» підручники навіть не мають міністерського грифа! «А навіщо нашим підручникам гриф? — питає наївно-лукаво Леонід Фінкельштейн. — Їх і так купують». «Ну хоча б заради престижу», — відповідаю. «Престижно бути в фаворі в урядовців?» — іронізує він. За словами пана Леоніда, черги йому набридли ще при соціалізмі, а для того, щоб отримати гриф від МОН, треба його «пробивати» ще старими «совковими» методами. У МОН книги проходять експертну оцінку, апробацію... «А судді хто?» — знову сумнівається Фінкельштейн. Крім того, гриф ще не є гарантією того, що саме цей підручник МОН буде видавати як один з обов'язкових для шкіл.
«Через те, що наші книги не мають грифа, на шкільні парти їх не пускають, — розповів пан Леонід. — Діти читають наші підручники вдома. І це — найкраща оцінка для книги».
Підручники для шостого класу зовні виглядають непогано: кольорові ілюстрації, якісна поліграфія, тверда обкладинка. Наскільки цікавим є текст підручників, мають відповісти учні, які будуть вчитися за цими книжками протягом року. Чи легко за цими підручниками викладати, чи відповідають вони новим методикам, чи дають глибокі знання — скажуть вчителі. Президент Асоціації видавців Олександр Афонін переконаний, що, якщо при конкурсі підручників були процедурні порушення, це безперечна ознака того, що книжки є гіршими, ніж могли б бути. «Якщо ліки були виготовлені з порушеннями, то вони, у кращому випадку, не подіють, — каже він, — у гіршому ж лише погіршать стан здоров'я. А підручники — це те, з допомогою чого ми вчимо наступні покоління українців, це не менш тонка сфера, ніж фармацiя».
Скоро розпочнеться конкурс на підручники для сьомого класу 12-річної школи. Віктор Радченко переконаний, що цього разу все буде прозоро, конкурсом усі будуть задоволені. Тим часом Олександра Афоніна насторожило те, що з комісій, які контролюють процес підручникотворення, виключено громадські організації. Він також повідомив, що в положення про конкурс підручників для сьомого класу хочуть запровадити цікаве нововведення. За словами Афоніна, МОН хоче проводити конкурс винятково серед авторів, а видавців, які будуть виконувати замовлення, призначатимуть «згори». Така ситуація порушує авторські права тих, хто пише книги, адже автор має право самостійно домовлятися з видавництвом. Iз ним, зокрема, узгоджують суму гонорару, макет та оформлення книги. Радченко цю інформацію не підтверджує. «Ми будемо працювати, як і раніше, — і з видавцями, і з авторами», — сказав він наприкінці розмови.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
