Де б ми не привітали з народинами нашого навчителя Григорія Сковороду — в батьківській хаті козака Сави в полтавському містечку Чорнухи чи в конгрегаційній залі Києво-Могилянської академії, в придворній капелі в Санкт-Петербурзі чи в Академії дунайських країн у Братиславі, в садибі Томарів у черкаському селі Каврай чи в Харківському колегіумі при Покровському монастирі, чи, нарешті, в «останній гавані» філософа, в селі Пан-Іванівка на Харківщині, — усюди почуємо вдячне слово і знаного іменинника, і наших сучасників за те, що віднині щорічно всім людом відзначаємо день народження славетного любомудра і провидця. Вірний вибір іменинного престолу Григорія Савича і в нинішньому році — старовинний Переяслав став першою реформаторською сходинкою в педагогічній діяльності Сковороди.