Фотографічний шок
«Концептуальна фотографія» (К.: Creative Publishing, 2024) — один з найбільш по-дизайнерському вишуканих альбомів останніх років: >>
Актор Баадур Цуладзе — це людина з нашого дитинства. Переконана, що так говоритимуть і наші діти, коли виростуть, і діти наших дітей, оскільки найяскравіші враження з дитинства — вони універсальні для всіх поколінь, а не навіяні черговою модною Джоан Ролінг, яка невтомно продукує своїх Гаррі Поттерів...
Баадур Цуладзе зіграв того самого колоритного господаря харчевні, в якій Буратіно замовив собі три шкоринки хліба. З того часу «Пригоди Буратіно» (1975 рік) очолили рейтинг популярності фільмів для дітей, яких потім, коли вони стали дорослими, Баадур Цуладзе продовжував тішити своїми ролями у фільмах «Сватання гусара», «Тегеран-43», «Блондинка за рогом», «Одружений холостяк», «Царське полювання»...
Відтоді, коли Радянський Союз благополучно почив у Бозі, за творчістю Баадура Цуладзе ми слідкуємо не так активно, як раніше. Але незабаром знову зустрінемося з улюбленим актором, який люб'язно погодився знятися у фільмі Костянтина Денесюка «Берег», що вийде на екран як складова проекту «Любов — це...»
— Спочатку мене запросили, так би мовити, заочно, — згадує Баадур Сократович. — А потім, коли цього року я приїхав на фестиваль «Стожари», до мене підійшов режисер і знову нагадав про своє запрошення.
Баадур Цуладзе каже, що не розуміє питань на кшталт «Як ви, зірка, погоджуєтеся зніматися в короткометражках молодих режисерів?»
— Деякі мої колеги іноді хваляться: оце буду грати в одній стрічці, — пояснює свою позицію артист. — А потім починається: сценарій, мовляв, нікудишній, режисер бездарний, партнери — так собі... Як так можна? Я їм кажу: назвіть мені хоча б одну причину, через яку ви погодилися зніматися в цій картині... Не розумію такого підходу. Мене запросили — це вже велика честь. І я зроблю все, щоб зіграти якнайкраще, щоб не підвести режисера і виправдати його сподівання.
У «Березі» Баадур Цуладзе грає старого фотографа, який працює на набережній приморського містечка — перед його об'єктивом пройшли тисячі людей, він бачив різні очі, він розуміє своїх клієнтів iз півслова і знає про них те, про що вони й самі іноді не здогадуються... «Мені дуже близька Ялта, де ми знiмали, — каже Баадур Сократович, — бо я сам народився в провінції, в Батумі. І у нас також на вулицях працювали фотографи, яких ми, дітлахи, вважали елітою нашого містечка».
«Берег» знімали кілька тижнів, хоча з термінами трішки припізнилися — оксамитовий сезон уже наздоганяли. А в Грузії тим часом, як ми знаємо, відбулася оксамитова революція — тож до України їхав Цуладзе з країни президента Шеварднадзе, а повернувся в зовсім іншу Грузію. Щоправда, на занурення у різні внутрішньополітичні рокіровки у Баадура Сократовича буде не так уже й багато часу, оскільки в актора предостатньо творчих проблем — Цуладзе є президентом Гільдії кіноакторів та членом правління Спілки кінематографістів Грузії, викладає акторську майстерність на вищих режисерських курсах при Інституті театру та кіно імені Шота Руставелі. А до України він незабаром приїде ще раз — на озвучення «Берега», презентацію якого широкій публіці натхненники проекту «Любов — це...» запланували на весну наступного року.
«Концептуальна фотографія» (К.: Creative Publishing, 2024) — один з найбільш по-дизайнерському вишуканих альбомів останніх років: >>
У цей день в 1838 році в с. Стеблів, Богуславського повіту Київської губернії, російської імперії, народився один із найяскравіших українських письменників, лінгвістів, етнографів та фольклористів – Іван Нечуй-Левицький. >>
Історичний будинок купця Логвінова на вулиці Казиміра Малевича, 127, Київрада на засіданні у минулий четвер передала під забудову. >>
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>