В останню туристичну путь

      Чеське село Грушовани поблизу міста Хомутов перетворюється на своєрідну Мекку для німецьких поховальних служб. Усе більше німців вирушають у свій останній земний шлях до тутешнього сучасного крематорію.

      Цей заклад скорботи збудовано за 80 млн. чеських крон (майже три мільйони євро). Завдяки «поховальному туризму» з Німеччини процвітають усі Грушовани. «Крематорій має такі прибутки, що дозволяє чималі кошти спрямовувати на соціальну сферу, реконструювати деякі будинки», — заявив у інтерв'ю газеті «Лідові новини» сільський староста Петр Шмід. Селяни дуже пишаються своїм крематорієм, який навіть переміг у міжнародному конкурсі «Будівля року». Вони рекламують головну туристичну принаду свого села і на спеціалізованому інтернет-сайті.

      «Нас дуже радує, коли хтось приїздить до села і запитує: «А що це за така красива будівля у вигляді замку?». А ми відповідаємо, що це крематорій, — розповідає староста Шмід. — Без сумніву, це справляє враження на чужинців. Наступного разу німці приїдуть не лише до крематорію, а й скористаються нагодою оглянути все село». Наразі найбільше клієнтів приїздять із Берліна, де фінансові вигоди обслуговування у чеському закладі рекламує фірма Sarg Discount місцевого підприємця Гельмута Войта. «Гельмут Войт був нашим першим партнером. Він виступає в Німеччині як великий пропагандист нашого крематорію і є головним у своїй країні носієм ідеї поховань у Чехії», — розповів «Лідовим новінам» директор крематорію Міхал Фюлекі. З часом за Войтом пішли й інші німецькі ритуальні фірми. Минулого року з крематорієм працювали сім німецьких фірм, а цьогоріч їхня кількість може навіть подвоїтися.

      Упродовж 2005 року в Грушованах було виконано 4500 кремацій, з яких більше 20 відсотків припадає на німецьких небіжчиків. Кількість «туристів із Німеччини» все зростає. Справа в тому, що від Грушован до Берліна — всього 300 кілометрів, і німців приваблюють не лише близька відстань та низькі ціни (похорони в Чехії обходяться в середньому в сім разів дешевше), але також повна свобода розпоряджатися прахом небіжчика. Згаданий вище Гельмут Войт зазначив в інтерв'ю агенції «Франс пресс»: «У Німеччині ще з часів Адольфа Гітлера діє закон, що попіл повинен бути обов'язково похованим на цвинтарі. А в Чехії родина померлого може, наприклад, вистрелити з ракети чи підняти повітряною кулею в небо та розвіяти тощо».

      За словами директора крематорію, багато людей зазначають у заповітах, що бажають бути похованими саме так і саме в Чехії. Більше того, останнім часом до Грушован приїздять автобусні екскурсії літніх німців, які на місці знайомляться з тим, як колись перетворяться на попіл їхні тіла та де буде поховано чи розвіяно їхній прах. «Моя донька не повинна буде турбуватися про мою могилу. Окрім того, я дуже люблю Чехію», — розповіла газеті «Берлінер цайтунг» учасниця однієї з таких екскурсійних груп. Грушованський крематорій тепер уже не нарікає на брак клієнтів, але його «виробничі потужності» надалі задіяні не повністю, тому директор Фюлекі має великі плани співпраці з Баварією та іншими німецькими землями.

      Невдовзі не виключено, багатьом німецьким поховальним фірмам загрожує банкрутство. Бо досвід крематорію в Грушованах підхопили інші аналогічні чеські заклади. Ціни чеських «гробарів» — у 7—10 разів нижчі. Наприклад, у дешевому закладі, що в місцевості Височани, кремація обійдеться в 500 євро, тим часом як у ФРН треба викласти близько 5000 євро, тобто для декого 1—2 місячні зарплати.

      Опинившись перед примарою банкрутства, німецькі ритуальні фірми наводять свої докази. «Тут ідеться не про ціну, а про людську гідність. Похорони — це не усування відходів. Цвинтарний туризм є демпінгом», — говорить генеральний секретар німецької профспілки працівників похоронних фірм Рольф Ліхтер. Окремі представники цього бізнесу називають «гієною» згаданого Гельмута Войта, який започаткував поховання у Чехії і забрав хліб у своїх колег. Нещодавно німецькі похоронні фірми звинуватили своїх чеських конкурентів у тому, що вони забруднюють середовища, оскільки використовують труни не з екологічно чистих матеріалів. Навряд чи такий аргумент переконає тих німців, які планують поховання у Чехії.