На початку серпня громадськість багатьох країн вшановуватиме пам'ять жертв «великого терору» 1937—1938 років, вчиненого комуністичною владою колишнього СРСР. У збірнику «Убієнним синам України. Сандармох», який цього року вийшов друком українською мовою у петрозаводському видавництві «Скандинавія», вміщено спогади, публіцистику, світлини, а також мартиролог наших земляків (понад 670 душ), розстріляних на території Карелії. Останні матеріали на основі документальних джерел підготував Юрій Дмитрієв — дослідник з Петрозаводська, один iз тих, хто 1997 року відкрив світові таїну урочища Сандармох (місця масових страт жертв політичних репресій у Медвежогорському районі Карелії).

«Дівчатка, якби хтось із вас пережив, — не забудьте за нас. Наші кістки хоч схоронені не будуть, але дух перед Богом проситиме за Україну. І Україна вийде без крові», — почула 27-річна Одосія, опритомнівши в бараку концтабору на Колимі. Поряд на долівці вмирали худющі люди, яким уже кілька днів не давали навіть хліба. Це було в 1949 році. Сьогодні 84-річна Одосія Плитка-Сорохан, хвора на виразку шлунка, каже, що живе дивом: «То Господь мене тримає отією молитвою умираючих, що молилися за Україну. Бо я обіцяла їм у думці перед Богом, що доживу до волі. І коли без крові оце все стряслось, я сказала: це за молитвами тих мучеників незліченних. Бо там мільйони лягли, що їх ніхто й не знає. Їх кості по траншеях нехоронені».