«Не потрібен нам інший Супермен!», «Крістофера Ріва не замінити!», «Брендон Рут не «катить!» — такими гаслами зустріли прихильники знаменитого героя коміксів новину про вихід фільму «Повернення Супермена». Воно й не дивно, адже уявити собі в ролі червоно-зеленого (а тепер, як виявилося, вже червоно-блакитного — американський мачо змінив костюмчик) супергероя когось іншого, а не Крістофера Ріва, дуже складно. Особливо тепер — після того, як чудовий актор, мужньо переживши падіння з коня і, як наслідок, повний параліч, пішов із життя. Нагадаємо, що повністю втративши здатність рухатися у 1995 році, Рів не втратив бажання жити й, сидячи у візку, керованому за допомогою електроніки (нею Крістофер управляв за допомогою єдиної рухомої частини тіла — рота), активно займався благодійними проектами й навіть продюсерською роботою. Найбільшою мрією актора було до свого 50-річчя знову стати на ноги, однак, на жаль, у житті Супермен виявився слабшим, ніж у кіно. Помер Рів у 2004-му, у віці 52 років, від серцевого нападу, остаточно перетворившись на легенду.
Словом, Брендонові Руту, якому випало підхопити естафету «супеременства» від такого видатного чоловіка, не позаздриш. Однак молодий актор, треба віддати йому належне, зі своєю роллю впорався просто блискуче. І не лише тому, що зовні дуже нагадує Ріва. До речі, ходять чутки, що з-поміж десятків претендентів на перевтілення у Супермена режисер Браян Сінгер обрав 25-річного Брендона не через подібність до «першого» супергероя, а завдяки збігу обставин: мовляв, прийшовши на зустріч із Сінгером до кафе, Брендон від хвилювання розлив по всьому столу каву. Тоді-то режисер і зробив висновок, що роль неоковирного журналіста Кларка Кента акторові вдасться напевне. Ну а надлюдську силу Супермена, в якого перевтілюється незграба Кларк, зіграти зможе й геть хирлявий тип — на те в арсеналі сучасних кіношників є море різноманітних спецефектів і комп'ютерної графіки.
Однак Брендона, звісно, слабаком назвати складно. Красивий підкачаний хлоп спортивної статури (на зріст — 191 см) займається плаванням, грає у футбол і баскетбол, до всього ще й вельми не дурний — любить читати, вміє грати на трубі й фортепіано... Ну скажіть, що не суперчоловік! А взагалі, бути Суперменом Брендонові просто на роду написано. Колись, іще навчаючись в університеті штату Айова (народився він неподалік, у місті Де Мойне), Рут полюбляв з'являтися на студентських вечірках в образі Супермена.
Попередній акторський досвід Рута не надто вражає: він брав участь у кількох театральних постановках, зіграв епізодичні ролі в деяких серіалах, зокрема популярному і в нас «Дівчата Гілмор».
Тепер, очевидно, Брендон Рут стане відомим. І що з того, що в «Поверненні Супермена» йому так і не вдалося переконати публіку у своїх видатних акторських якостях (власне, й досі не ясно, є вони в Рута чи ні) — роль супергероя в сексуальному костюмчику цього й не потребує. До речі, з костюмчиком вийшов казус, навіть два: спершу режисер вирішив, що крізь обтягуюче трико в молодого актора надто сильно випирає... чоловіче «достоїнство» і, як уже повідомляла «УМ», примусив монтажерів на плівці цю відзнаку дещо зменшити. А потім у пресі раптом з'явилися чутки про те, що красунчик Брендон — гомосексуаліст. Мовляв, хіба нормальний чоловік погодиться натягти на себе такий непристойний костюм «в облипку»? Тут уже честь актора довелося захищати режисерові Сінгеру, який переконав публіку в тому, що обтягуючий костюм аж ніяк не позбавляє Супермена мужності.
«Ніхто не може бути готовим до такого досвіду, який випав на долю Брендона, — каже про випробування славою, із яким віч-на-віч зіштовхнувся Брендон Рут, його партнер по фільму, досвідчений Кевін Спейсі, який зіграв роль всесвітнього злочинця Лекса Лютора. — Для кожного таке випробування славою проходить по-особливому, адже всі люди різні і потрапляють у це за різних обставин... Тому й ставляться до несподіваного успіху не так, як iншi. Хоча, мені здається, Брендонові «зіркова хвороба» не загрожує. Звісно, як і кожен молодий актор, він від неї не убезпечений, але це справді сильний хлопець».
Поки що зіркова хвороба Брендона справді не «з'їла». Так принаймні видається з його інтерв'ю, взятого сайтом orange.com буквально цими днями. «Я думаю, Браянові Сінгеру це вдалося дуже добре, — відповідає актор на запитання про те, наскільки, на його думку, новий фільм витриманий «у дусі» старої історії Супермена. — Люди вочевидь сприйняли стрічку прекрасно, адже вона насправді набагато глибша, ніж банальна екранізація коміксу. Це — уклін Всесвіту, його силі й мудрості, і глядачі також переймаються цим відчуттям».
А от костюм спершу й справді видався Брендонові, як він сам скромно каже, «дивним». «Коли я вперше одягнув це трико, то відчув себе дуже незручно — усе ж на виду, і кожен може оцінити всі мої недоліки й вади... Довелося терміново взятися за гантелі. Із фігурою якось упорався, але біда в тому, що на тренування пішов увесь час, і його, відповідно, забракло для того, щоб детально вивчити сценарій. Тому спершу я відчував, що не передаю характер героя так, як належить. Це було дуже неприємно — відчувати, що всі навколо мене оцінюють, і не лише по тому, як сидить на мені облягаючий костюм, а насамперед по тому, як незграбно я рухаюся чи говорю... Але зрештою все мені вдалося: звик і до костюма, і до ролі, і вже тижнів за два почувався, як риба у воді. І костюм мені дуже допомагав перевтілюватися в Супермена — одягнувши ці незвичні шати, я одразу перетворювався з Кларка Кента на надгероя».
Ну а в образі журналіста Кента Брендон, як уже було сказано вище, взагалі був у «свої й тарілці». «Я навіть не можу передати, як це — грати людину, якою ти, по суті, і є. Саме таким, як Кларк, я зростав і дорослішав, так мене виховували батьки... Ми з ним однакові, бо обоє зростали у маленьких містах. Це дуже відображається на характері, причому змалювати, як саме, неможливо — це може збагнути тільки людина, яка теж виросла в такому містечку, де життя тихе, навіть якесь cповільнене... Хтось дуже страждає від цієї неквапності, а комусь вона приносить лише задоволення — як-от мені. Я так люблю спокій і затишок, який характерний лише для провінції! Сам я зростав не на фермі, але дуже багато часу проводив у сусідів-фермерів, і можу напевне сказати, що Супермен не був би таким «супер», якби Кларк Кент (а це, нагадаємо, дві іпостасі однієї й тієї самої особи. — Ред.) не провів дитинство і юність на звичайній фермі».
На запитання, як йому вдається впоратися зі славою, яка звалилася як сніг на голову, Брендон ніяковіє і, червоніючи, відповідає: «Я ж дуже добре розумів, що буду в центрі уваги, адже Супермен — це справді визначна постать в історії кіно (усміхається). І зіграти цю роль — це неабияке випробування й досвід. Думаю, мені вдалося його пройти, і тепер я загартований славою. А найбільше мене тішить, що люди отримали задоволення від того, що я зробив (зіграв Супермена. — Ред.)! Заради цього варто ризикнути здоров'ям» (Брендон знову сміється, оскільки має на увазі небезпеку підхопити «зіркову хворобу». — Ред.).
Отакий він, новітній Супермен. Хороший. А яким вийшов фільм — це вже інше питання. Ми ж, зрештою, зовсім не про це, ми — про людину...
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
