Анатолій Матешко в процесі зйомок.
Чи не все літо канал «1+1» вирішив присвятити серійним прем'єрам власного виробництва. Не встиг стартувати «П'ять хвилин до метро», як бадьоро прощебетав «Обережно, білявки!». Наступного ж тижня чекаємо на прем'єру нової багатосерійки. Щоправда, із дивною назвою — «Дурдом». Саме це драматичне місце стало центром подій у кіносюжеті Юрія Рогози. Колись за його сценарієм режисер Анатолій Матешко зняв знаменитий і справді сучасний серіал «День народження Буржуя». Знову ці два кіноказкарі зустрілися на зйомках «Дурдому». Крім них, на головні ролі було запрошено улюбленців Матешка — Сергія Чонішвілі, Володимира Горянського, Сергія Романюка та одну із сестер-близнючок Арнтгольц. Акторка Ольга Арнтгольц уже брала участь у проекті «1+1» — «Весілля Барбі». Оскільки її сестра Тетяна має імідж більш авантюрної героїні, то в «Дурдомі» знялася саме вона. Втім у «Талісмані кохання» почуття Тетяниної героїні були не менш жіночними, ніж почуття героїнь її сестри Ольги. Що й казати, близнюки взагалі цікава і дещо містична фантазія природи. Як й історія про маєток, в якому розташувався психіатричний шпиталь, скоїлося вбивство та закохалися двоє людей.
Старовинна садиба полковника Гната Галагана в селі Сокиринці стала ідеальним місцем для кінозабавок Анатолія Матешка з командою. Це будівля не тільки з власною цікавою долею. На ній мовби позначилася і доля його першого господаря, знаного як «зрадник Запорозької Січі». Козаки прокляли Галагана «до сьомого коліна». Та хіба знали вони, що найбільше прокляття в літню спеку серед чудових лісів та затишку фільмувати дванадцятисерійну стрічку. Цілковита божевільня... Тож Анатолій Матешко заборонив знімальному гуртові використовувати офіційну назву серіалу, замінивши її на «кодову» і цілком пристойну — «Садиба». Чому б, запитаєте ви, її не залишити? Е, ні. Рогоза наполіг на «Дурдомі». Розповідає режисер серіалу Анатолій Матешко:
— Це яскрава брендова назва. Продюсери та навіть я сам погодилися на неї. Тому, коли мене запитують, про що зараз знімаю, а я відповідаю: « Про дурдом», — всім одразу стає цікаво. А якщо відповісти, що про садибу?.. Тож «Садиба» — назва для роботи, для виробництва. Ми щодня приходимо на знімальний майданчик, спілкуємося з кимось, на «хлопушці» теж написано назву. Якщо писати весь час «Дурдом», можна і самим збожеволіти. Кіно — це й без того суцільна божевільня.
— Як ви знайшли такий класичний феодальний маєток? У садибі Галаганів час нiби зупинився десь після останнього нащадка — сьомого, здається?
— Хоч як це дивно, нам допоміг інтернет. Дивилися фотографії на сайтах, потім їздили вибирали і зупинилися на цій доволі відомій споруді.
— Чи не можна було обійтися звичним павільйоном?
— Річ у тім, що будинок — один із головних персонажів. Я не жартую. В сюжеті, який охоплює майже 100 років, починаючи 1918-м і до наших днів, будинок стає практично живим об'єктом. Його серіальний господар — граф Макаров, мов тінь батька Гамлета, паралельно присутній десь другим шаром історії. Його розстріляли більшовики, а після смерті лишилися легенди про захований скарб. Ну і без привидів тут не обійшлося, звичайно. Та що там кіно! Тут всій нашій знімальній групі снилися такі дивні, майже пророчі сни.
— Майже як собор Паризької Богоматері! Але ж містичні речі, як і в «Буржуї», в цей серіал заклав сам Рогоза?
— Що вдієш! Містика — невід'ємна частина нашого життя. Ми весь час її відчуваємо. Навіть на побутовому рівні. Коли ви дивитеся телевізор, коли швидко хреститеся, захищаючись від кішки, яка дорогу перебігла. Забобони та містика — завжди поруч. «Дурдом» — це міфологічний сюжет, і він не може існувати без містики.
— Ви частенько любите повторювати, що знімаєте «казки для дорослих». Цей фільм, здається, така само «казка»?
— Переконаний, що казки потрібно вигадувати. Тому що життя таке «чудове»... Людям потрібні казки, щоб захиститися від нього.
— Але ж ваші «казки» завжди із трупами...
— На всю дванадцятисерійну історію — лише один труп. Просто кожному сюжетові потрібна дія. Кращої за розслідування не вигадаєш. А де розслідування, там має бути злочин.
— А Червона Шапочка? Там всі залишилися живі... Крім Вовка...
— Але ж злочин однак був. Спершу Червону Шапочку з'їли. Це вже потім вона ожила. Ми теж цього прагнемо. Скоро почнемо оживляти. Можна навіть буде сюжет про Живу Воду змайструвати.
— Ви завжди любили свіжі обличчя у своїх фільмах? Чому ж з'явилася Тетяна Арнтгольц, обличчя якої, крім всього, ще й плутають із сестрою?
— Ця акторка ще не набрала обертів. Навіть незважаючи на «Талісман кохання», вона сприймається досить свіжо. Крім того, із сестрою в них різні психотипи, і це одразу ж упадає в око.
— А хто затверджував на роль мопса, який бігає по майданчику і з'являється в кадрі?
— Чуню? Ця «актриса» — наша імпровізація. В сценарії її не було. Але її роль достатньо багатофункціональна. Вона створює настрій, бере участь у інтригах і паралельно живе своїм життям власності головного лікаря і майбутнього господаря садиби.
— Із Сергієм Чонiшвілі, що знімався у вас у «Подрузі особливого призначення», ви вирішили не розлучатися?
— Мені подобається його організованість. В'ячеслав Криштофович дуже шкодував, що Чонішвілі вже зайнятий у мене. Він сам хотів його знімати. В мене багато акторів, які не встигли потрапити на проект Криштофовича. Скажімо, Настя Буніна.
— А Горянського ви взяли по старій дружбі?
— Я запропонував йому змінити амплуа і спробував по-новому використати його здібності. Він охоче погодився. Побачите, які вуса відпустив, щоб мати вигляд солідного слідчого! Але він у нас дуже нетиповий. Грає слідчого-невдаху, на якого вішають усілякі безперспективні справи. Та справі з «Дурдомом» він дає раду. Загалом у серіалі дев'яносто чотири персонажі, сімнадцять головних ролей і лише чотири актори з Москви.
— Ваша участь у серіальному епізоді — це ностальгія за акторським фахом чи наслідування Хічкока? У «Буржуї» ви, здається, бандита грали, який когось мучив. А тут? Когось розстрілюєте?
— Та ні. Тут я лише вийшов із дорогої автівки, щоб привітати свого «сина», тобто головного героя, із перемогою.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
