Болячки — під цензуру!

      Безпрецедентну за своєю суттю справу довелося розглядати столичному Печерському судові. І безпрецедентним відтак було його рішення. Півроку тому жителька Вінниці Світлана Побережець звернулася до вітчизняної Феміди з вимогою заборонити вказувати в лікарняних листках діагноз пацієнта. Адже це порушує права людини. І позивалася Світлана Побережець одразу до чотирьох відомств — Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Адже саме ці відомства створили наказ, яким затвердили «негуманну» форму листка непрацездатності. І вінничанка виграла суд! Тепер чиновники хапаються за голову (мовляв, це ж ламає усю їхню систему контролю!), а правозахисники тішаться: мільйони українців, яких принижувала ця норма, зітхнуть із полегшенням.

Незаконно, але звично

      Насправді це була міні-війна з рудиментами совдепії. Кожен із нас хоча б раз у житті йшов у лікарняну відпустку, носився із різними довідками по поліклініці і не замислювався навіть над тим, що в них написано. Саме доти, доки ці записи не впливали на наше життя. Щоправда, терпіли всі. А Світлана Побережець та її колеги вирішили все змінити: на їхню думку, безпосереднє вказування діагнозу пацієнта в лікарняному листку суперечить Конституції України, ратифікованій у нас Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, Цивільному кодексу. Адже ці дані належать до конфіденційної інформації про особу і не повинні розголошуватись — потреби в цьому у держави немає: не страждає від цього ані національна безпека України, ані економічний добробут. Окрім того, за Цивільним кодексом, забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування.

      А насправді все не так: подаючи лікарняний листок за місцем роботи, працівник має бути готовим до того, що із його болячками ознайомиться «невизначене коло осіб» — безпосередній керівник, кадровик, уся бухгалтерія, профком, інші колеги. Словом, слава про хвороби піде в маси.

      Тому позивачка, яка, до речі, сама за фахом лікар, і вимагала, аби з лікарняного взагалі були вилучені графи «Попередній діагноз», «Остаточний діагноз» та «Шифр за Міжнародною класифікацією хвороб» (адже за ним у бібліотеці можна дізнатися про хворобу, якщо мати таку мету).

      Дмитро Гройсман, представник позивачки у суді й заразом голова Вінницької правозахисної організації, каже, що ця справа для них — принципова. «Від того, що розголошується діагноз, страждають не стільки ті люди, хвороби яких спершу приходять на думку, — пояснює «УМ» пан Дмитро, — не лише хворі на СНІД чи венеричні хвороби, не лише жінки, які зробили аборт. Цих людей насправді меншість, у порівнянні з тими, хто найбільше від цього страждає. Від такої норми переважно потерпають люди, які страждають хронічними захворюваннями у віці за 40 років. Про ці болячки стає відомо їхнім роботодавцям. Ось, наприклад, як тільки керівник дізнається про те, що у вас, боронь Боже, цукровий діабет чи ішемічна хвороба серця, ви втрачаєте будь-який інтерес для нього й у вас перестають інвестувати гроші. Бо всі розуміють, що такі хвороби довго тривають, їх потрібно лікувати. На ринку праці така ситуація, що на ваше місце завжди можуть прийти молоді й здорові люди. Це призводить до страждань мільйонів працівників — люди дають хабарі, не звертаються свідомо по медичну допомогу, хворіють на робочому місці, аби тільки не подавати інформацію за місцем роботи про свій справжній діагноз».

      Дмитро каже, що думка позиватися у цій справі існує вже давно. Адже їхня організація опікується правами пацієнтів і має чимало скарг від них на таку норму. «Ми просили людей, які стикалися із подібними проблемами, аби вони від свого імені звернулися до суду, — веде далі Дмитро Гройсман. — Але зрозуміли, що додаткова публічність зашкодить їм ще більше. Тому до суду подала позов Світлана, член Вінницької правозахисної організації, і нам вдалося скасувати цей наказ на прикладі... звичайного грипу».

«Де тут порушення прав людини?»

      Незважаючи на те, що жодним законом не передбачене подібне поширення інформації про стан здоров'я людини, Міністерство юстиції визнало його правомірним. І категорично виступило проти змін, надіславши до суду своє бачення. Не розуміли проблеми й інші представники держвідомств — Мінпраці та Фондів соцстрахування. За словами головного спеціаліста юридичного управління Міністерства охорони здоров'я Олександра Морачова, його відомство визнає: було б і справді справедливим змінювати чи не вказувати діагноз пацієнта у лікарняному листку. Для цього, за версією МОЗ, можна було запровадити таку схему — пацієнт писав би заяву: не хочу, мовляв, щоб писали мій справжній діагноз, і тоді б лікар iшов назустріч хворому. Зауважмо, що досі право змінювати діагноз, аби зберегти лікарську таємницю, мав лише медик. Про право пацієнта «попросити» не оприлюднювати болячки нічого у наказі не зазначено. «Наявність чи відсутність діагнозу не впливає на стан лікування хворого жодним чином — це інша сфера відносин, — зазначає Олександр Морачов, — але тільки окреме ставлення людини до інформації про себе може вважатися порушенням її прав. У даному випадку позивач вважає, що наявність інформації про стан здоров'я порушує її права. Деякі люди так не вважають. Тому питання про наявність такої інформації кожна окрема людина змогла б вирішувати сама. І мала б змогу скористатися своїм правом».

      Представники інших відомств не такі лояльні. У них — свої аргументи. Наталя Іщук, начальник відділу соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності Міністерства праці та соціальної політики, зазначає, що нова форма створить чимало проблем. «У разі вилучення із листка непрацездатності діагнозу неможливо буде органам фонду здійснювати контроль за правильністю його видачі, — каже Наталя Миколаївна. — Усе віддається на відкуп лікарю. Через неможливість перевірки діагнозу — первинного та вторинного — комісія не зможе з'ясувати, чи правильно закритий лікарняний листок. Це ускладнить роботу. Таким чином втрачається контроль за витрачанням коштів фонду, який має оплачувати лікарняні». За словами Наталі Іщук, відсутність діагнозу змусить розширювати штат комісій (адже роботи побільшає), а фінансові можливості у фондів соцстрахування обмежені. 

      У свою чергу фонди, які компенсують робітникам втрачений заробіток через лікарняну відпустку, категорично не сприймають нововведень. Представник Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності Тетяна Володимирова зазначає: бюджет відомства й без того є дефіцитним, усі виплати доводиться контролювати. А наявність діагнозу в бланку дає можливість перевірити законність та обгрунтованість його видачі. Адже є, мовляв, випадки, коли довідки продаються, видаються без підстав. До того ж існує низка хвороб, при яких людина не втрачає працездатність, не втрачає заробітну плату, і їй немає чого компенсувати. «Система ця ще ніколи й нікому не заважала, — зазначає Тетяна Юріївна, — а це нововведення — не надто дешеве задоволення. І я не вважаю, що вказування діагнозу порушує права людини».

      За даними фонду соцстрахування, 45 відсотків витратної частини його бюджету — це виплати за лікарняними листками. За минулий рік, наприклад, комісії, які перевіряли правильність оформлення довідок, повернули фонду 200 тисяч гривень (а загалом виплати становлять близько двох мільярдів гривень). Перевіряти документацію починають із підприємств, де підшиті листки. Потім ревізори вибірково беруть довідки і звіряють діагнози, які вказані у листках, із тими, які містяться у лікувальних закладах. Але нічого їм не заважає змінити практику й починати перевірки з медустанов.

Право на приватність важливіше зручності!

      Дмитро Гройсман вважає, що контроль — це питання не проблемне навіть за умови відсутності діагнозу. По-перше, усі необхідні дані залишатимуться тільки на корінцях «лікарняних» листків, які зберігаються в медичній установі, тому обгрунтованість їхньої видачі завжди можна перевірити. До того ж на листку залишиться графа, де лікар вказуватиме вид захворювання — професійне чи внаслідок нещасного випадку. На Заході ж навчилися такі речі контролювати без порушення прав людини. Що заважає владнати це питання у нас? Зрештою — «лікарняний» — це не єдине джерело інформації про діагноз особи, у кожного пацієнта залишаються відповідні довідки, карточки, виписки тощо. І саме їх пацієнти можуть подавати туди, куди треба. Можуть, але не зобов'язані! Саме це право — самостійно, без примусу, розпоряджатися інформацією про стан свого здоров'я для кожної людини, яка перебуває під юрисдикцією Української держави, і захистила в суді лікар із Вінниці Світлана Побережець.

      «Йдеться про певну зручність у роботі чиновників при оформленні страхових виплат, — зазначає В'ячеслав Якубенко, інший представник позивачки у суді. — Але ця зручність не може стояти вище конституційного права на приватність. Ніщо не заважає вилучити запис про первинний та вторинний діагноз, адже сучасні засоби комунікації не забороняють представникам фондів працювати безпосередньо з поліклініками, лікарнями та іншими закладами й отримувати необхідні дані без залучення третіх осіб. Діагноз повинен отримуватися безпосередньо від закладів охорони здоров'я. Для того щоб полегшити роботу державним органам, ми приносимо в жертву права людини — такий метод не може бути виправданий».

      Варто відзначити, що судовий позов не стосувався тих випадків, коли оприлюднення діагнозу є суспільно важливим. Це стосується людей, умови праці яких пов'язані з ризиком поширення інфекцій, — це працівники їдалень, дитячих садків, шкіл. Вони, як і раніше, проходитимуть обстеження і оприлюднюватимуть свої хвороби.

 Діагнозам — відбій

      Суд таки пішов назустріч позивачам і повністю задовольнив їхні вимоги. Рішення поки що не вступило в силу, і відповідачі мають право його оскаржити. Очікуючи апеляції, противники оприлюднених діагнозів сподіваються на свою перемогу. Відтак цілком можливо, що наприкінці цього року в лікарняних буде заборонено вказувати назви наших болячок. «Видаватимуть такі самі, як і раніше, лікарняні листки, тільки там, де діагноз, буде прочерк, або взагалі нічого, — каже Дмитро Гройсман. — Там навіть не буде коду, оскільки його можна розшифрувати при потребі у будь-якій бібліотеці за Міжнародним класифікатором хвороб. Лише вид хвороби — це для спеціальних виплат і майбутнього контролю. Можливо, Міністерство охорони здоров'я й інші відомства взагалі докорінно змінять форму лікарняного, яка зберігається незмінною протягом майже 70 років, проте це вже проблеми держави. Головне, що тепер лікарняний буде просто документом, який свідчитиме, що людина, котра звернулася по медичну допомогу, була хворою. І в неї є видане лікарем звільнення від роботи. Що ж до виконання рішення суду, то втілити його в життя дуже просто — коли воно вступить у законну силу, МОЗ буде зобов'язане негайно повідомити про це усіх лікарів України, відправивши урядові телеграми в облздороввідділи. Після цього діагнози в листках просто негайно перестануть писати. В інакшому разі проти МОЗ підуть нові позови, які здатні будуть розорити відомство.

      «У Вінницькій правозахисній групі продовжуватимуть захищати право українських пацієнтів на приватність, — каже Дмитро Гройсман, — на черзі новий позов до МОЗу, ми готуємося оскаржити форму довідки, яка надає звільнення від занять як студентам, так і школярам — у цих документах, які обов'язково треба подавати за місцем навчання, також треба вказувати діагнози, що порушує права людини. Також залишається проблемою наявність штампа чи печатки з назвою медичного закладу, якщо людина приносить лікарняний з печаткою, наприклад, Центру СНІДу чи туберкульозного диспансеру, то всім стає очевидно, якими хворобами вона страждає. Вихід може бути в тому, що на лікарняних з'являться номерні печатки, подібні до печаток міліціонерів чи прикордонників».