Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нестримний Ентоні Хопкінс
02.08.2006
Ентонi Хопкiнс: iду на рекорд.
Ентоні Хопкінс у пересічного кіномана асоціюється з його маніакально-кровожерливими героями з фільмів «Мовчання ягнят» та «Ганнібал». Але, познайомившись із творчістю актора детальніше, можна говорити про те, що негатив поняття «типажність» йому благополучно вдалося проігнорувати. Звісно, не без допомоги режисерів, які пропонували Хопкінсу досить-таки різнопланові ролі, а той, у свою чергу, їх не розчаровував. Днями у прокат вийшла стрічка «Найшвидший «Індіан»», в якій актор зіграв реальну людину, Берта Манро. (В інших ролях — Дайєн Ледд, Пол Родрігес, Ерон Мерфі, Енні Уіттл, Кріс Бруно...)
Суб’єктивно мені «Індіан» дуже нагадав історію «Двох капітанів». Бо фільм, як і книга, про те, що будь-яка мрія може стати реальністю, варто лише цього дуже захотіти. І... не пошкодувати для неї цілого життя. Манро мріяв про те, щоб на своєму мотоциклі підкорити плато Солт Флест. Він зробив це вже немолодим, у 1967 році, але й до сьогодні ніхто не зміг побити його світовий рекорд.
«Якщо важко — працюй ще наполегливіше, якщо неможливо — працюй ще сильніше. Роби так, чого б тобі це не коштувало» — ось девіз, від якого герой не відступав ніколи. Хоча героя, як такого у традиційному розумінні цього слова, — з набором подвигів, десятками врятованих і промовистими орденами на грудях — тут ми не побачимо. Герой Ентоні Хопкінса — звичайна людина, яка вірить у себе і бачить мету. Власне, Манро, як трактують його Хопкінс та режисер Роджер Доналдсон — один із нас. Ось тільки ми, на відміну від цього літнього, але молодого душею автогонщика, не завжди зможемо сформулювати свою мету і живемо не заради неї, а так, за інерцією.
Цій, по-своєму ексцентричній, волелюбній людині Доналдсон присвятив і документальний фільм, який зняв ще 1971 року, що називався «Жертвопоклоніння богу швидкості». Бажанням витискати максимальну швидкість не лише зі свого «Індіана» 1920 року випуску, а й з самого життя — саме цим, за словами режисера, «бере» Манро. І сперечатися з такою позицією після перегляду фільму просто безглуздо.
