Як твориться людина

      Правдива наука ніколи не суперечила релігії, а правдива релігія — науці. Суперечності, як правило, виникають через необізнаність. У першій книзі Біблії «Буття» про створення людини читаємо: «І сказав Бог: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка та жінку створив їх». У чому ж образ Божий у людині? Чи йдеться тут про тіло? А як же відзнаки статі? Хіба Бог матеріальний? Ні ж бо! Бог є Дух. І образ Божий у людині не тілесний, а духовний! Бог триєдиний: Отець, Син, Дух Святий — і людина за образом Божим є триєдиною. Це дух, який має душу (розум та волю) і живе в тілі. І поки людина є в світі фізичному, то й тіло має фізичне. А коли помирає — переходить в іншу, духовну фазу існування, — воскресає у світі невидимому в тілі духовному, яке, за словом святителя Феофана, є тонкою оболонкою душі. Святий Макарій Великий у своїх Настановах зазначає: «Як небо й землю створив Бог для життя людині, так тіло й душу людські створив він на помешкання собі, щоб вселятися й упокоюватися в тілі її ніби в домі своїм, маючи за прекрасну наречену кохану душу, сотворену на образ його». Саме душа, а не тіло людини, створена на образ Божий. Тіло — це лише оселя душі (церковнослов’янською — «храмина»).

      Як же творив Бог людину? В Писанні сказано: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її — і стала людина живою душею». Прихильники буквалістичного тлумачення Святого Письма уявляють собі, що мало не в ночвах замісив Господь глину і руками зліпив її, а потім вдихнув життя... Як же насправді відбувався цей величний процес творення людини — першої цивілізації людей, зображених у Біблії під образами Адама і Єви? Безумовно, згідно з Божественним порядком, законом Божого розвитку. Закони природи, у тому числі й закон розвитку всього сущого від простого до складного, закон еволюції (ох, як ми боїмося цього слова!) — ніщо інше, як частина закону Божого, який полягає у постійному вдосконаленні творива, у розвитку матерії від неорганічної через органічну, до вищої форми існування — людини розумної; і аж до найвищої її форми — світу невидимого, ангельського, творіння  обоженого... «І сказав Бог: «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю». І створив Бог риби великі і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» І був вечір, і був ранок (тут — початок і кінець нового «дня», чергового етапу творення. — Авт.)... І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так...» (Книга Буття). «Земля» тут — природа. І тіло людське Бог творив саме таким чином, із «пороху земного», шляхом еволюції, у повній відповідності із законом своїм — законом світобудови. А «дух життя», що його вдихнув він у людину — це Дух Святий, Дух правди. І це «вдихання» є моментом народження згори.

      Адже якби Господь Бог не вдихнув в лице Адама дихання життя, «вінець творіння» не відрізнявся б від усіх інших істот. Спостерігаючи за розвитком  багатоклітинних організмів із заплідненого яйця, можна побачити багато спільного. Найбільшу схожість між зародками бачимо у хребетних тварин і людини. Неважко помітити, що в ембріонів  риб, птахів, земноводних, приматів і людини на певній стадії розвитку є зяброві щілини. Для всіх зародків характерні довгі хвости, схожі на хвіст плазунів, які потім зникають у зародку людини та деяких інших ссавців (хоча куприк як рудимент хвоста залишається й після народження). На пізнішій стадії велика схожість зберігається тільки між зародками ссавців, особливо мавпи і людини. На п’ятому місяці розвитку тіло плоду людини вкрите пушковим волоссям, яке потім зникає...І хіба заважає немовляті називатися людиною, створеною на образ Божий, те, що в процесі ембріонального розвитку воно пройшло тваринні стадії? Чи кажемо ми, що дитина від риби через те, що певний час в утробі мала зябра? Ні. А тепер дещо змінимо запитання: то чи заважає людству називатися Людиною, створеною на образ Божий, те, що протягом свого розвитку в утробі матері-природи воно пройшло стадії розвитку від клітини до людини розумної?

      Так від Бога людина чи від мавпи? Від Бога! Людина створена Богом. А еволюція — лише спосіб цього творення. Ось тільки б не забувати нам щодень відтинати в собі духовний «хвіст»: хвіст закону плоті, що суперечить закону ума. Не забувати б  керуватися законом Божої любові, щоб мати право сміливо проголошувати: я — людина, що її створив Господь на образ свій...

www.vedmedenko.org