Ось так завжди! Замість того, аби радіти чесно заробленій відпустці, вилежуючи боки на золотому пісочку, замість того, аби купатися у найчорнішому (і найбруднішому, напевно...) Чорному морі, мушу бігати по Одесі й шукати офтальмолога, аби з'ясувати, як краще позбутися відчуття піску в очах. І хоча несподіване падіння гостроти зору трапляється зі мною не вперше, я щоразу до нестями лякаюся і біжу до лікаря. Окулісти, щоправда, мало чим допомагають: розкажуть, як робити зарядку для очей, якісь краплі пропишуть. А пояснити, що саме відбувається з моїми очима, не можуть! Тому цього разу я вирішила звернутися до світил офтальмології, які працюють в Інституті хвороб очей і тканинної терапії імені Філатова. Цей заклад, який уже понад 90 років акумулює та виховує найкращих офтальмологів України, добре знають не тільки в нашій державі, а й за її межами. Якщо тут мені не допоможуть, то вже, мабуть, ніде...
Після оформлення картки я потрапила до діагностичного кабінету, де розглядала у спеціальному апараті намальоване дерево, дивилась на зелений вогник в оточенні червоних цяток, сиділа хвилин 15 у темній кімнаті, а потім слідкувала за траєкторією руху жовтої крапки на круглому полі. Не обійшлося і без традиційного читання літер на таблиці. А потрапивши до кабінету завідуючого поліклінікою Інституту імені В. П. Філатова Сергія Кацана, не втрималася й почала розпитувати...